Знаєте, я зараз перебуваю у стані великого творчого експерименту. Мені стало тісно в межах одного жанру, тому я просто дозволила собі пробувати все «на дотик».

​З одного боку — «Баг: Право на душу». Моя наукова фантастика, де треба ламати мізки, будувати світи й прораховувати логіку майбутнього. Це складний інтелектуальний виклик, який я дуже люблю, але він потребує певного ресурсу.

​З іншого — я раптом пішла в тему кризи середнього віку. І тут мені цікаво зовсім інше. Мені важливо не просто висловити те, що наболіло, а розібрати саму ситуацію як механізм. Подивитися, як гвинтики нашої психіки стираються об реальність, як працюють пороки й де вони стають не проблемою, а єдиним способом порятунку.

​Я навіть спробувала написати маленьке оповідання в стилі горор. Короткі речення, ритм, що створює об’ємну картинку... Експеримент був цікавий, але внутрішньо мені «не зайшло». Мабуть, мені все ж ближче не просто лякати, а розбирати, чому саме нам страшно і як цей механізм влаштований зсередини.

​Мені подобається цей «стик» жанрів. В одному я треную логіку, в іншому — препарую емоції через гнів та біль. Я просто шукаю свою нішу, де зможу максимально розкрити все, що мені цікаво.

​Так що не дивуйтеся моїм дивним маневрам. Я просто досліджую, як усе це працює. Наступного тижня планую повернутися до «Бага» (глави оновляться орієнтовно в кінці тижня), а поки — допиваю чай і дивлюся в очі реальності.

​Дякую тим, хто читає .
Далі буде.