Вітаю!

Сьогодні діє перша знижка на звершений роман, "Мільонер за парканом".

✨✨✨

Кавова машина стихла, і я забираю чашку ароматної кави з апарату. Посміхаюся, бо це моя улюблена чашка. Мені синочок подарував на восьме березня. Обожнюю її, адже на ній напис: «Моя мама Богиня!».

Встигаю зробити ковток божественного напою, як дзвонить домофон. Я ледь кавою не облилася від несподіванки.

— А, щоб тобі, зараза така... Кого чорти принесли з самого рання? Я гостей не чекаю... — гримаю з пересердя.

Мій непроханий гість зіпсував мені таку блаженну мить, і якщо це хтось чужий, то піде звідси швидше, ніж прийшов.

Поставивши чашку на стіл, іду у прихожу. Дійшовши до домофона, завмираю, адже там мій сусід. А йому якого милого треба? Знову вирішив мені нерви зіпсувати?

Натискаю кнопку на пристрої і, навіть не вітаючись, невдоволено кидаю:

— Я слухаю.

— Доброго дня! — теж на не вельми приємних емоціях вітається він і наказовим тоном просить: — Вийдіть, будь ласка, на вулицю!

Набираю повні легені повітря й, видихнувши його, теж підвищеним тоном питаю:

— Для чого? Що я там забула?

— Маю вам дещо показати, — шипить привабливий, але надто противний сусід.

— Показуйте через камеру, — заклавши руки на грудях, відмахуюся.

— Я фізично цього зробити не можу. Тож виходьте…

— Я нікуди не піду, — капризно заявляю.

Ще чого. Я бачити цього чоловіка не хочу. Неприємний він мені. І взагалі, чому я повинна кудись ходити? Це ж йому треба...

— Гаразд, як хочете, тоді я викликаю поліцію,

Знижка тут...

Приємних емоцій!