Вітаю, любі букнетівці!❤️

Запрошую до оновленоновлення, яке вже у ваших книжечках:

​Цілу ніч я пролежала з розплющеними очима, спостерігаючи, як темрява за вікном поступається сірому світанку. Думки крутилися навколо будинку та мільйонів, яких у мене немає. Чи варто нагадувати собі, що я залишилася без жодного джерела доходу? Мабуть, ні. Я добре пам’ятаю, через кого стала безробітною... А ще — Вікуля... Хоч би вона забрала мою сумочку й шубку, а то залишуся взагалі без аксесуару та телефона. Сукню вона собі нову купить, а от я...

​Вранці почула скрип сходів ще до того, як підвелася. Затамовую подих. Невже колектори вже навчилися заходити беззвучно?

— Алінко, ти вдома?

Фух, Яківна...

— Олександро Яківно, ми з Сонечком ще спимо, — відповідаю тихо. 

— Гаразд. Я поки сніданок вам приготую, — бачу її усміхнене обличчя у двірну щілину.

— Дякую! — шепочу у відповідь і знову кладу голову на подушку.

​Засинаю рівно на годину. Софійка прокинулася першою і попросила «десерт». Дивлюся, як цмокає моє дитя, і чомусь згадую її батька який виявився ще тією сволотою.  Партнер мого тата. Не набагато старший за мене, перспективний — як говорили мені рідні... От тільки шлюб був геть не в користь мені. Після похоронів йому закортіло "віджати" цей будинок разом з усіма досягненнями моїх батьків. Саме тоді з’ясувалося, що дім під заставою в банку, а мільйони, які батько того дня віз у кейсі, згоріли під час ДТП. Мама пішла за ним на третій день, так і не прийшовши до тями... З того часу моє життя змінилося. Стало куди «цікавішим», ніж усі Вікуліні круїзи по світу...

"Штучка. ХОЧУ МІЛЬЙОНЕРА!"❣️

Мирного дня, українці!❤️❤️❤️

Ваша Тая)