Дешевше вже не буде... + Оновлення + Промо

Доброго вечора, мої любі.

   Якщо ви ще не бачили, сьогодні діє знижка на книгу "Гуляй, мажоре". Остання можливість придбати книгу за найнижчою ціною. Поспішайте!!!

 Кілька уривків.

 *** Коли  Даша  сказала  що кімната  готова ,   я  пішов  в ліжко   і  дуже  швидко  заснув.  Посеред  ночі  прокидаюсь  від  того,  що страшенно  хочеться  пити, мабуть впала  температура.  Підіймаюсь  і  йду  на  кухню.  Попив  і  вже  хотів  йти  до себе,  як  помітив  що  під  вікнами  хтось  ходить.  Придивляюсь.  Нічого  не  видно.  Беру  ніж  і   тихенько  виходжу  з  будинку.  Іду  в   ту  сторону,  звідки  бачив  рух.  Підходжу,  нікого.  Роздивляюсь  навкруги ,  як  раптом  чую  шурхіт  за   спиною.  Різко  розвертаюсь  виставляючи  перед  собою  ніж  і  чую  вереск. 

   -  Дашо,  с*ка.  Ти  якого  біса  тут  лазиш   посеред  ночі?  Я  мало  не  прирізав  тебе,  ідіотку.

   -  Ти чого  верещиш,  придурок?  Це  ще  хто  з  нас  ідіот.   Я  на  людей  з  ножем  не  кидаюсь.

   -  Рот  свій  закрий  і  вали  спати ,  злиденка

   -  Собі  закрий !  Мажор  бісів.-  ловлю  долонями  її  обличчя,  притягую   до  свого  рота,  і  грубо вриваюсь в  її  рот  язиком. А  ця  дикунка,  кусає  мене  за  губу.

   -  С*ка, - шиплю і  відчуваю  в  роті   металевий присмак. -  Ти  божевільна  дикунка.

    -  А  ти  імбецил  мажористий,  якщо  ще   хоч  раз  до  мене торкнешся... - не  встигає  договорити,  в  один  рух  перекидаю  її  через  плече   і  зробивши  кілька   кроків  під  її  прокльони,  кидаю  Дашу  в  басейн. 

   -  Охолонь , ящірко.-  кажу  і  розвернувшись швидко  йду  в  будинок ,  поки  не  вбив  цю  пришелепкувату.

   - Виродок!  Мажор  клятий!  -  чую  навздогін. 

    Заходжу  в  кімнату  і  намагаюсь  заспокоїтись.  Це  хриново.  Чим  більше  вона лається,  тим  сильніше  мене  заводить.  Дивлюсь  в  дзеркалі  на  опухшу  від   її  зубів  губу  і  розпливаюсь  в посмішці.

    -  Дикунка.

    Через  кілька   хвилин  чую  рух  в  коридорі  і   як  закриваються  двері  в  кімнату  Даші.   Лягаю  в   ліжко.  Завтра  нас  чекає  цікавий  день.  Ми   й   кілька  хвилин  не  можемо  витримати один  одного,  а  це  цілий  день.   Сподіваюсь ,  що до  вечора  дотягнемо  обоє...

***  Денис   повертається   в   одних  спортивних  штанях   і    я    відчуваю   як  палають  мої   щоки. 

    -  У  тебе  що  футболки   немає?   Чого  голий  ходиш?

     - Дашо,  ти  чого   психуєш?  Добре,  зараз  одягну.  Наче   маленька. - сміється. -   Можна  я  трішки  біля   тебе  полежу? 

    -  Навіщо?

    - Хочеться  бути   ближче   до    тебе.

    - Добре,  але  ти  даси   відповіді  на   кілька   запитань.

    -  Дві.  Я   дам  дві   відповіді  на   два   запитання.  - відповідає він і лягає  до  мене  під  ковдру  ,  обіймає  і  цілує   в  скроню.

     - Добре.-  Я  задумалась,  насправді   запитань  в   мене  багато  і   вибрати   два  важко.  -  Чому  ти  відштовхуєш  людей?  Не  дозволяєш   наблизитись   до  тебе.

     -  Тому  що  від  зради  близьких  найболючіше.  Краще   їх  не  мати  і  не  розчаровуватись. -   повертаюсь  до  нього  обличчям.

     - Що  в   тебе  сталось?  Хто  тебе   зрадив?

     -  Це  вже  друге  запитання.  Це  точно  найважливіше   для  тебе?

     -  Так   не  чесно,  це  ж  по  суті   одне  і  те  ж   запитання.  Добре.  Що  ти   відчуваєш   до   мене?  - не   знаю  що  він  чекав  почути,  та  точно  не  це,  тому  що  розгубився.  А  мені   важливо  знати,  він  просто  грається  зі  мною,  чи  я   відношусь  до  близьких,   яких  він  боїться  пустити  в   своє   серце.   -  Чесно.  Ми  домовились.

     -  А  сама   не    розумієш?

     -  Тебе   важко  зрозуміти,  Дене.  Тому  питаю.  -  Він  кілька  секунд  з  серйозним   виразом   вивчав   моє  обличчя,  а  потім  кутики   його   губ    смикнулись  догори.

    -  Ти  мені   подобаєшся,  колючко.  З  першого  погляду.  Подобаєшся  так,  як  ніхто  і   ніколи.  Але  це  не  добре...  -  затуляю  його  рот  долонею.

    -  Досить.  Я  почула   головне.

    -  Дашо.

     -  Поцілуй  мене   краще. -  він  посміхається  і   цілує.  Його   пальці  гладять  мою   шию,  потім   рука  пірнає  під   ковдру і   накриває  мої  груди. Вигинаюсь  і  "ахаю"  йому  в  губи.

     -  Дашо, капець  яка  ти  солодка.   Дах   зносить. -  опускає   руку  вниз, та я лювлю її  і   намагаюсь  відсунутись.  -  Чшшш!  Чого  ти  злякалась?  Я  не  буду  на  тебе  кидатись,  хоч  дуже   хочеться,  лише  тобі  зроблю  добре.

     -  Ні.  Я .   Я  не   хочу.

     -  Не  хочеш?  -  він  скептично  підіймає   брови  ледь   посміхаючись.  Кілька  секунд  дивиться  на  мене.  -  Дашо,  в  тебе  був  чоловік?  -  Я  відводжу   очі  і   відчуваю  як  палають   щоки. Ден  посміхається   і   цілує  в   чоло.  -  Можеш  не   відповідати.  -  Обіймає  мене  міцно.  -  Спи,  моє  чудо.

    *** Даша   заснула,   а   я   легенько   щоб   не   розбудити ,  гладжу   її  світлі   локони.   Виявляється   вона   нічого   не   вдавала,   не   брехала,   вона   така   яка   є.    Як   можна    рости   в   умовах    в   яких   вона   росла    і   залишитись   такою  світлою  і   чистою.   І   як    можна   було   бути    такою   необережною,   щоб   з`явитись    на   моєму   шляху.    Опускаю   голову    і    наче   залежний,   вкотре   втягую   аромат  її   тіла.    Я    ж   зламаю   тебе  ,   Дашо.  Я   вже    мало   не  зламав  тебе.     Якби    я    не   встиг ...    Втратив  би   єдиний    промінчик     світла   ,   який    є    в    моєму   житті.   Не    потрібно   було   відкриватись   їй.   Даремно    розповів   про   свої   почуття .    Але   мені   так   хочеться   це   говорити ,   хочеться   торкатись,   дихати   нею.    Дене   ,   схоже   це   все.   Приїхали.   Дашо,   що   ти  накоїла?    Така   маленька,  тендітна   дівчинка   ,     змогла   пробити   мою   броню.  

         -  Я   влип,  Дашо. - шепочу   їй   в   волосся. -  Як   же   я     влип. -   вона   уві  сні  щось  бурмоче  і   повертається   до   мене   обличчям.   Не    втримавшись   нахиляюсь  і  легенько   торкаюсь   її  губ.

   СЬОГОДНІ БУЛО ОНОВЛЕНО КНИГУ "ТЕБЕ КОХАТИ ЗАБОРОНЕНО".  Книга наближається до завершення. Встигніть придбати її за ціною передплати.

Уривок.

   Не знаю, можливо я зробила помилку розповівши про все мамі, але більше так не можу. Забагато таємниць і вони мене постійно муляють.  Але головне, я знаю що батько Влада насправді отримав по заслугах.  Все що він мені говорив - не правда. Тільки шкода, що і Влад і його мати вірять в цю брехню. 

    В своїй кімнаті, я в першу чергу поставила телефон на зарядку і ввімкнула його. Відразу прийшло кілька повідомлень про пропущені виклики. А потім телефон ожив в моїх руках. Влад.  Не знаю що йому сказати. Не готова я ще до нашої розмови. Потрібно все обдумати. Він не повірить мені. Половину свого життя він вірив в те, що розповів йому його батько. Я не відповіла і за кілька секунд пр йшло повідомлення...

     Влад.

  "Ти як, камікадзе? Розмовляла  з батьками? Все добре? Я хвилююсь." 

  Відписую.

  "Я в нормі. Завтра поговоримо."

  Влад. 

   "Я тебе кохаю,  маленька. І цього ніщо і ніхто не змінить. Солодких снів."

   "І я тебе кохаю." 

Тебе кохати заборонено  gJbW5c1J

То хто кого приборкав, крихітко? 1x9krh5q

Гарного вечора і тихої ночі.