Додано
14.02.26 16:14:08
Новинка до свята!!!
Шановні читачі, вітаю всіх з Днем закоханих і бажаю кожному з Вас зустріти свого Валентина чи Валентинку та пізнати щире взаємне кохання в мирі!!!!!!!!!!!!! А поки що, принесла Вам подаруночок - новинку, що буде брати участь у конкурсі та матиме обов'язково щасливий фінал!!!! Ловіть книгу "Програй мені себе":

https://booknet.ua/book/prograi-men-sebe-b448510
У цьому офісі посміхаються всі, але за кожною посмішкою ховається таємниця. Леся вірить, що її успіх – це результат наполегливої праці, а ідеальні стосунки, що зав'язалися на новому місці, – справжній подарунок долі. Однак за фасадом благополуччя причаїлася чужа холодна воля. Хтось планомірно усуває перешкоди на її шляху, використовуючи людські життя як витратний матеріал. Хтось перетворив її реальність на шахівницю, де Леся – головна фігура, яка не має права на власний хід.
Вона зрозуміє, що потрапила в пастку, лише тоді, коли відступати буде нікуди. Адже коли тебе позбавляють усього світу, єдиним порятунком здається той, хто цей світ і зруйнував.
Він знає, яку каву вона любить, який страх приховує... і коли вона нарешті здасться.
Також на моєму тг-каналі зараз проводиться розіграш промиків до свята, тож кому цікаво, чекатиму (посилання на тг-канал в закрепі новинки під анотацією)
Ірина Веснянка
396
відслідковують
Інші блоги
"Кохання — це мелодія, яку душі пам'ятають навіть крізь час" Мелодія кохання звучить не в словах, а між ними.
Вона народжується в тихому погляді,
Доброго дня, мої хороші! ❤️ Сьогодні одразу дві чудові новини! ? Стартувала передплата на мою новинку «Таємний син боса», а також лише сьогодні діє знижка 25% на роман «Ризикувати серцем». «Таємний
Нова глава «Рецептів щасливих помилок»: Коли руйнуються стіни самотності... Вітаю, мої любі читачі! На платформі з'явилася довгоочікувана 12-та глава, і вона вийшла неймовірно затишною, але водночас емоційно
Завтра виходить новий розділ. Хочу вас трохи заінтригувати.
Вона застигла. Її серце калатало об мої груди так часто, наче збиралося пробити ребра, але в очах замість смертельного жаху спалахнула така зухвалість, що я аж
– І як? Вони... тобі сподобались? – з надією запитує він, роблячи крок ближче. – Нормальні, – сухо, майже байдуже відповідає Сем, відводячи погляд убік. – Звичайні квіти. Поруч лунає голосне, єхидне
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУх ти цікаво виходить , натхнення Вам
Тетяна Рибак, дякую!!!
❣️❤️❣️дякую
Щастя, Приємного читання)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати