Найкраще у письмі — це момент, коли вигадане раптом стає реальнішим за реальність. Коли ти перечитуєш абзац і відчуваєш: це вже не просто текст. Це світ.
 

Буває так, що історія з’являється всупереч твоїм планам. Ти хочеш написати одне — а виходить зовсім інше. І найцікавіше — це не боротьба з текстом, а момент, коли ти дозволяєш йому змінитися.

Для мене сюжет — це не лінія подій. Це система виборів. Кожне рішення героя відкриває новий напрям. Іноді я бачу фінал одразу. Іноді він формується вже під час написання останніх глав.
 

Розкажіть, що для вас складніше: придумати ідею чи довести її до фіналу?