Вона з’явилась тихо,
без знамен,
Без клятв і грому, без гучних промов.

І світ раптово
Геть іншим став,
Та лише для нього.

Немов змінився ритм
Мелодії його душі.

В її очах не було страху
та покори,
Ні поклоніння трону,
чи йменню.

Вона дивилась просто й щиро —
Бачила не владу й силу,
А людину в нім.

І те, що в ньому
Мовчало довгії віки,
Озвалось!
Не криком.
Тихим, ледь відчутним тлом.
Немов дорога, що його шукала —
Нарешті стала його шляхом.

Здаюся на вашу милість і з нетерпінням чекаю відгуків. 

До зустрічі у наступних постах!✨