Додано
13.02.26 02:07:04
Письменництво як спосіб досліджувати себе
Іноді здається, що ми пишемо про інших. Про вигадані події, вигадані місця, вигадані життя.
Але з часом стає зрозуміло: кожна історія — це питання до себе.
Чому нас хвилює саме ця тема?
Чому ми обираємо саме такі конфлікти?
Чому одні сцени пишуться легко, а інші — через опір?
Текст оголює більше, ніж здається. Він показує наші страхи, сумніви, цінності. І, можливо, саме тому писати іноді складно — бо це завжди трохи чесніше, ніж хотілося б.
Чи відчували ви, що історія раптом відкриває щось про вас самих?
Aліса Вельд
103
відслідковують
Інші блоги
Любі, чи часто автори знецінюють себе й не вірять у власний успіх? Думаю, майже кожен автор хоча б раз дивився на свою книгу й думав: «А раптом вона нікому не потрібна?» «А раптом я пишу недостатньо добре?» «Чому
Доброї ночі всім, кого давно не бачила в контексті роману «Начинка вишнево-пʼянка».
Так, так, робота знову оновлюється і вже навіть приросла трьома новими розділами. Цитата з: Розділ LIII. Летімо в Париж? — Аха-ха,
Всім привіт. У мене є дві новини, і обидві, на жаль, неприємні. Перша новина: я взяла участь у марафоні, і мене дуже зачепила критика. Мені закинули багато речей: і що в книзі є помилки, і що сюжет та стосунки розвиваються занадто
— Ти маєш розуміти, Адріане, якщо ви втечете, то підставите під удар зграю. Я змушений буду вжити всіх заходів для захисту клану. Брат уважно дивиться на мене, але в його погляді я не бачу прагнення Альфи підкорити
Історію про Обрану, я готувала три місяці. І у мене 47 варіантів обкладинки))) 1. 2. Але ці дві, мені більше довподоби))) Яку б обрали ви? Дуже цікава і цінна ваша думка!
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати