Іноді здається, що ми пишемо про інших. Про вигадані події, вигадані місця, вигадані життя.

Але з часом стає зрозуміло: кожна історія — це питання до себе.

Чому нас хвилює саме ця тема?

Чому ми обираємо саме такі конфлікти?

Чому одні сцени пишуться легко, а інші — через опір?

Текст оголює більше, ніж здається. Він показує наші страхи, сумніви, цінності. І, можливо, саме тому писати іноді складно — бо це завжди трохи чесніше, ніж хотілося б.

Чи відчували ви, що історія раптом відкриває щось про вас самих?