Побачення №4!

Побачення №4 теж не порадувало Яну. Залишилось останнє. Що ж на нього підготує сестра? Дізнаєтесь вже завтра! А поки що побачення №4!

— Ось, це тобі, Яно! — Юра простягнув мені плитку шоколаду з таким виглядом, ніби дарував щонайменше каблучку з діамантом. 

— Шоколадка? — я здивовано розглядала подарунок. Шоколад був чорний, а я більше любила молочний. Але справа була взагалі не в цьому. А саме в шоколадці. Тобто каву він мені в кав’ярні купити не може, а шоколадку в парку — будь ласка? Дивний якийсь. 

— Так, — радісно закивав цей дивний хлопець. — Це стратегічний хід. Шоколад підіймає настрій. Так в мене буде більше шансів тобі сподобатись.

Я дуже сумнівалась, що гіркий шоколад підсолодить мені враження від побачення, тому просто подякувала, кивнула і вже збиралася заховати в сумку, коли Юра зробив великі, ображені очі.

— Ти що, не будеш зараз їсти?

Без кави чи хоча б чаю? На морозі? Взагалі-то не збиралася. Але він так ображено дивився, що я не втрималася, розгорнула шоколадку і відкусила шматок.

Читати: "5 побачень наосліп" 

Відеовізуалізації тут: ТікТок і тут: Інстаграм

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Не марафон✨ Рецензія
Рецензія на роман Ірини Бібік «Тіні забутих образ на межі кохання». 202 стор. З пориву власної ініціативи. Іноді береш книгу в межах читацького марафону, думаючи прочитати кілька розділів — щоб скласти свої
- кохана як ти нас з Марком розрізняла? - По очах.
Іноді життя ставить перед вибором, який не має правильного чи неправильного варіанту. Є лише той, з яким ти зможеш жити далі. Коли минуле болить, а правда ріже глибше за будь-які слова — залишаються лише двоє: ти і той,
Якщо чесно, вважаю Анрі своїм шедевром ❤
Я дуже люблю неоднозначних героїв. Люблю про них писати і люблю читати, і ваші реакції на Анрі приводять мене просто в захват! Хтось його ненавидить, хтось розуміє, а я - люблю ❤ Не як людину, як героя. А Ліліан? Ви готові?
Потрібна порада колег-фантастів ❤️⏰
Пишу свою книгу «Реінкарнація» і зараз на тому етапі, коли хочеться додати щось по-справжньому сильне — той самий “вау-ефект”, після якого читач не може відірватися. У мене вже є основа: герой, який прожив життя
Хто не читав роман "Сумнівна згода"?
Хто ще не читав цей дивовижний роман про кохання власника ігрової компанії та художницю? Ця історія в мене майже без трешу. Хоч я і полюбляю писати більш болючі історії. Але від цього вона не менш емоційна.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше