Додано
12.02.26 09:30:20
Where do you go when you’re lonely
Where do you go when you’re lonely... слова пісні, які вже два дні у мене у голові
Куди ти йдеш, коли тобі самотньо?
Не ногами — думками. У спогади, де було тепло. У тишу, де можна не прикидатися сильним. У слова, які ніхто не чує, але вони рятують. Самотність — це не завжди про відсутність людей, інколи це про відсутність себе поруч. І тоді єдине місце, куди справді варто йти, — всередину. Там болить, але там і починається повернення.
Іванна Роман
83
відслідковують
Інші блоги
Усім привіт любі читачі! Ось і все фінал історії "Сталкер під Софітами". Остання крапка поставлена, подих затамовано. Ми пройшли цей шлях разом із Джісу та Джі-Хуном — від хворобливої одержимості крізь скло до справжньої,
Усім теплого та спокійного вечора ☺️ Сьогодні хочу прорекламувати свою завершену історію "Результат експерименту" ❣️ Історія є моїм експериментом, як і те, що там відбувається. ⚠️ ヅ Чи взяли
Відділення Спілки Найманців займало офіс на центральних поверхах однієї зі “свічок” у центрі Нейсмута. Перед тим, як навідатись туди, я спробував проаналізувати всю доступну в місцевій мережі інформацію. Дійсно,
— О! — видихнула я з полегшенням, борючись із бажанням кинутися йому на шию. — Людина! Постать наблизилась. На ній був ідеально скроєний темний костюм. Пальто. Циліндр. Я мало не розплакалася знову — цього разу
Пропоную розважитись)) Всі ми не любимо ідеальних, правильних, нудних героїв. Фе, як нудно! І в той же час кожна збирає в бібліотеці колекцію "редфлегів" - правда життя, контрольована небезпека) А давайте напишемо
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗараз мені, чесно кажучи, самотньо не буває. Навколо мене постійно щось відбувається: робота, ідеї, тексти, родина, побут, проєкти. Це іноді дратує, іноді приносить радість, іноді виснажує, іноді надихає, іноді змушує зібратися, а іноді — просто смішить своєю абсурдністю. Життя шумне. І в цьому шумі самотності просто не лишається місця.
Але колись було інакше. У ті роки, коли понад рік не було жодних стосунків, або на початку одного складного періоду після розставання, думки мали дивну звичку приходити без запрошення. І щоб вони не починали розкладати мене на частини, я подумки наспівував пісні зі своєї пам’яті. Саме тоді й почав вчитись грати на гітарі. Музика стала способом не тікати від себе, а перевести емоцію в звук, а потім цей звук налаштовувати на інший лад, більш живіший і більш життєрадісний.
Андрей Романенко (Black Silver), Це дуже мило, насправді зараз я рідко чую що існують такі сім'ї де є такі щирі взаємодії. Мабуть читаючи вашу історію в моєму серці зароджується надія на те що я теж колись буду мати класну сім'ю та щирі взаємовідносини з своїм партнером
Мені неймовірно приємно що ви ділитися своєю історію зі мною❤️
Доповнювати один одного це дуже гарно сказано
Важко сказати куди тебе думки заведуть, та краще ховатись в мовчання, адже там твій мир, там
твоя фантазіяиу все прекрасне,
коли ти починаєш роздуми про
світле, там в тому світлі все так
добре виходить, що ти починаєш
вірити в ту ілюзію яку сам собі
надумав, ти починаєш зде більше
по6линати в самотрість щоб бо дай
ко6оль не впустити в свою душу чи
той мтрочок який ти створив для
себе, він в кожно6о з нас є, просто
не кожен в цьому зізнається, бо то
щось типу таке не зрозуміле, та ще
й скажуть що ти не сповна розуму
☺️хоча мені байдуже, мене зовсім
не цікавить думка інших, є тільки я і
мої почуття і мої думки, дякую вам
ви завжди чіпляєте гарні теми❤️✨
Іван Павелко, Так звичайно ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати