Табу на реальність поповнилося новим розділом)

- Доречі, ми сьогодні після роботи в "Зебру" йдемо.

- Є привід?

- Ти ще й питаєш? - Віка спригує зі столу. - Зарплата прийшла, так що привід є. Ти як?

- Ем-м, - ховаю очі, - не думала сьогодні кудись виходити.

- Та чого ти!? - не здається колега. - Ходімо з нами! Розвієшся!

- То забави не для нашої Білосніжки... - встріває в розмову Антон. - В неї, мабуть, бальне плаття на вечір приготоване. А ти її в гендель кличеш.

З Антоном у нас не склалося одразу. І я не про стосунки і не про секс. Просто він не взлюбив мене, а я - його. Він надто балакучий і зовсім себе не стримує. Я ж на роботі стримую себе на повну. Якби ми зустрілися при інших обставинах, він би давно пішов на ті ж самі три літери, куди я відправила свого колишнього. Але на роботі я не хочу проблем. Тому і "прощаю" йому таку поведінку. Собака буває кусача тільки від життя собачого. А мене його життя не обходить.

- Вік, - причищаю горло. - Дякую за пропозицію, але я сьогодні пас. Може, наступного разу.

Піднімаю руки вгору і з жестом капітуляції повертаюсь, щоб вимкнути системник.

 - Якщо передумаєш, ти знаєш, де нас знайти.

- Вона не паредумає. Правда, Каро? - Антон робить крок вбік, зачіпаючи джинсами папки, які лежали нерівно на столі, і вони летять на підлогу як осіннє листя.

(Хто читав Приват на замовлення, той вже знайомий з Тошиком і вже здогадується, що нервову систему він нам ще потріпає.. - прим. автора)

І нагадую, що книга бере участь у флешмобі Чарівної Мрії!!!

А з текстами творів можна ознайомитись ТУТ (посилання активні)❤️❤️❤️