Сьогодні я побачила Гліба з іншого боку. Його справедливість і готовність «розірвати за своїх» просто вражають. Він без вагань погодився стати донором, якщо знадобиться. Справжня надійність виглядає саме так — без зайвих слів, просто діями.

    Я пішла далі по коридору. Там був автомат з кавою. Тільки хотіла оплатити, як хтось опустив мою руку.
-    Ясь, - це був Гліб, - кава зараз не варіант. Треба поїсти. Я візьму бо трохи паморочиться в голові, а ти після їжі.
-    Я снідала – сказала я.
-    Нічого. Спочатку обід. Я чув твої слова Лесі. Ти молодець. Якщо хтось образить.
-    Я чемпіон Європи по карате, - вперше за сьогодні я щиро посміхнулася, - не дам себе образити.
-    Ясь я завжди...
-    Дякую що порч. Чесно. Я не знаю, - я підбирала слова, - як подякувати тобі і твоєму батькові. Але я вдячна. Дуже.