До Лади він їхав уже іншим. Не тим, що тікав. Тим, хто прийняв рішення.

Вона чекала в маленькому готелі біля вокзалу. Номер на одну ніч, без бронювання наперед. Лада сиділа біля вікна, підтягнувши коліна, у якійсь чоловічій сорочці, яка була їй завелика. Волосся розпущене, обличчя без макіяжу — і від цього ще уважніше, ще жорсткіше.

Вона підвела сумні темні очі, коли він зайшов.

— Він у безпеці? — перше питання. Без прелюдій. Як і в їхньому сексі...

— Так. В іншому місті. Місце чисте. Я особисто слідкую за тим, аби все було гаразд. Ти можеш видихнути.

Тимур підійшов ближче, а Лада дійсно повільно видихнула, ніби тримала повітря кілька днів.

— Дякую.

Це було не слово вдячності. Це було визнання.

Тимур подивився на неї уважно, довго. Побачив дрібні тріщини в її зібраності: напружені плечі, пальці, що ледь тремтіли, темні кола під очима...

Оновлення Небезпечна близькість будуть через день, а на вихідних два дні поспіль, бо там ТАКЕ БУДЕ!
Ми нарешті дізнаємося правду і про Тимура і його минуле, і про скелетів у шафі Лади.

Готуйтеся,. буде гаряче, неочікувано і гостро!