Вітаю, любі читачки!

Куди не кинь оком — самі владні чоловіки, еге ж? Ну, якщо говорити про романи. Реальність, звісно, розчаровує, але... пофантазуймо на мить :) Може, в житті (та й у романі для різноманітності) краще зустріти хлопця, який возведе жінку у ранг Пані?)

Саме такого зустріла моя героїня Єва, і я пропоную вам разом з нею відкрити насолоду володарювання над чоловіком!)) (Ох, дуже привабливим, сексуальним чоловіком❤️)

Якщо ви раптом ще не читаєте мого еротичного роману «Гріши зі мною», приєднуйтеся, у нас потроху починається гаряченьке!❤️

Анотація:

Він звернувся до незнайомки з відвертою пропозицією. Вона задивилася на нього й подумала, що з ним згодна на будь-що.

Ніхто з них ще не знав у ту мить, як обох захопить гра... Проте є одна проблема — брехня.

Уривок:

— То я роздягаюся? — повторює Лука.

Точно. Замислившись, я забула про його запитання.

Ще не виринувши зі своїх думок, я піднімаю на нього погляд. Він чіпляється пальцями за футболку, щоб стягнути її.

І я роблю, перш ніж встигаю подумати. Різко ляскаю його по пальцях. У мене на вказівному пальці масивний срібний перстень, напевно, ним роблю Луці боляче.

— Не зрозумів. — Очі в нього розгублені, футболку відпускає.

— Я не дозволяла, — кажу різко, щосили намагаюся зробити голос крижаним, як належить суворій пані. — Я сама.

— А.

На секунду губами Луки мелькає усмішка. Він розводить руки й чекає.

Я підношу руку, хапаюся за край його футболки. Трясця, це вже кайф — знімати з нього одяг.

Лука трохи зависокий, щоб у мене це вийшло просто. Але сяк-так я тягну футболку вгору, він піднімає руки, й зрештою ця непотрібна ганчірка опиняється десь на підлозі.

Дідько. Яке ж у нього тіло!

Він худорлявий, але не просвічується. Грудна клітка широка від природи, навіть без кілограмів м’язів.

Повільно веду поглядом по його міцних, ледь-ледь підкачаних плечах і передпліччях, зупиняюся на темних прожилках вен. Медсестра в мені зауважує, що брати кров на аналізи в нього — одне задоволення. Але голодна жінка в мені буквально кричить: трясця, яке ж сексуальне видовище!

У Луки гладенькі груди, майже без волосся. Цікаво, видаляє чи таку красу подарувала природа?

А от живіт… Я зараз вдавлюся слиною. Коли востаннє я бачила такий плаский, з ледь помітними кубиками пресу живіт?

— Можна ще спитати? — тихо, фактично пошепки запитує Лука.

О, це я знаю!

Спідлоба дивлюся на нього.

— Ти нічого не забув?

— Можна ще спитати, пані? — повторює він і ковтає важко, гучно. Дихає теж гучно.

Додавайте в бібліотеку і читайте з насолодою тут!

А також не забудьте про сердечка книзі — я буду дуже вдячною за вашу підтримку❤️

Крім того, запрошую до інших книг моєї «темної» серії:

✨️ «Тіло до тіла» тут

✨️ «Зроби мені боляче» тут

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.