Я, наприклад, не можу писати, якщо не бачу картинку.
Спочатку в голові з’являється сцена — як маленький фільм.
Обличчя, рухи, погляди, напруга між героями.
І тільки після цього я сідаю писати.
Якщо я не бачу історію — текст не йде.
Він стає сухим, ніби без життя.
Тому для мене письмо — це спочатку уявити, а вже потім описати.
А у вас як?
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТака сама історія. Герої самі щось в голові вирішили, показали мені, а моя задача це описати❤️
В мене чітко так само. Спочатку я в голос або в чернетку пишу, що саме за задумом в мене має відбуватися в книзі. Зʼявляється картинка->фільм->розуміння і я вже в чернетці пишу повноцінну історію. Надалі відбувається те, що дописую до якоїсь логічної крапки, або сцена закінчилася і починаю переробляти, допрацьовувати початок. Там вже відбувається редагування і все, готово. Я роблю це стабільно, від глави до глави, за одним і тим самим творчим процесом. Цікаво дізнатися, як це роблять інші автори, тому пізніше ще обов’язково гляну під цей блог ;)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати