Ніякої вдячності...

— Як тебе звати, красуне? — цікавлюся я.
Але у відповідь не чую ні звуку. Вона просто мовчить. Отримую тільки сповнений ненависті погляд, що пронизує наскрізь, і мені стає трохи прикро. Якби не я, вона зараз уже була б у закладі Рітана!
Простягаю руку, щоб прибрати руде пасмо з її обличчя, яке заважає мені роздивитися свою здобич краще.
І в наступну мить скрикую, відчувши на долоні міцні зуби. Ця бестія мене вкусила!
— Очманіти! — обурююся я, замотуючи руку хусткою. — Нахабне дівчисько! Ти взагалі при собі? Кусається вона мені…

РУДА ТАЄМНИЦЯ БІЛОГО ДРАКОНА

Оновлення щодня о 00:00!

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Olexandra Novatska
09.02.2026, 03:36:21

Поки дякувати нема за що! ❤️❤️❤️

avatar
Ганна Літвін
09.02.2026, 00:16:46

Молодчинка!)) Ахаха

avatar
Чарівна Мрія
08.02.2026, 20:50:13

Дуже мило насправді)))

Показати 3 відповіді
Анна Лященко
08.02.2026, 23:02:17

Чарівна Мрія, на 100%!

avatar
Наталія Діжурко
08.02.2026, 20:50:24

То вона не бачила його обличчя?!

Анна Лященко
08.02.2026, 21:23:08

Наталія Діжурко, Ще ні... Принц із країни з матріархатом не хотів світити обличчям на аукціоні рабинь.
Дякую!

Інші блоги
Записки начинающего автора
Всем привет! ? Я совсем недавно начала пробовать себя в писательстве и решила выложить первую историю, над которой сейчас работаю. Это для меня новый опыт, и я пока сама учусь всему — от того, как рассказывать историю,
Ніякої вдячності...
— Як тебе звати, красуне? — цікавлюся я. Але у відповідь не чую ні звуку. Вона просто мовчить. Отримую тільки сповнений ненависті погляд, що пронизує наскрізь, і мені стає трохи прикро. Якби не я, вона зараз уже була б
Підтримка - це так важливо...
Навіть незалежній, успішній та впевненій в собі жінці потрібна підтримка. Вчора вона прихистила в себе дівчинку-підлітка, пригостила чаєм випадкових жінок, яких зустріла в поліклініці. А сьогодні - вони допомагають
Чому я пишу?
Я пишу тому, що можу. Ось така проста відповідь на це доволі глибоке питання. Якщо провести трохи більше часу над роздумами, то я просто якось почала писати, і з тих пір все завертілось. У мене завжди була грамотна українська,
Родинний звʼязок ❤️
Ми починаємо цінувати прості, здавалося б банальні речі, хвилини радості та щастя - тільки тоді, коли їх вже немає... Та поки в серці жевріє надія - людина продовжує жити✨ Клікайте на картинки які
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше