Лист, який ми пишемо щодня...

Коли лютий втомлює своїми морозами, а серце прагне тепла, слова стають єдиним містком у завтра.

Сьогодні я ділюся з вами чимось дуже особистим — віршем-проханням, віршем-надією. Це мій «Лист до Весни». Він про те, як ми всі зачекалися на світло, на «теплий прогноз» і на той день, коли наше життя нарешті знову розквітне.

«Здається світ з весною буде іншим...»

Якщо вам зараз теж не вистачає сонячних променів на душі — запрошую до читання. Давайте кликати весну разом!

Читати вірш тут: https://booknet.ua/reader/ya-znovu-pishu-b448348?c=4939405

Буду вдячна за ваші «зірочки» ⭐ та коментарі. Як ви відчуваєте — чи скоро зміняться наші пісні?

#Яна_Тарасевич #Лист_до_Весни #Сучасна_поезія #Українська_література #Надія #Весна2026

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Morwenna Moon
08.02.2026, 21:01:28

❤️❤️❤️

Яна Тарасевич
08.02.2026, 22:16:41

Morwenna Moon, Дякую❤️

avatar
Ромул Шерідан
08.02.2026, 20:54:43

❣️❣️❣️

Яна Тарасевич
08.02.2026, 22:16:30

Ромул Шерідан, Дякую❤️

avatar
Лана Жулінська
08.02.2026, 20:43:13

☺️❤️❤️

Яна Тарасевич
08.02.2026, 22:16:19

Лана Жулінська, Дякую❤️

avatar
Крісті Ко
08.02.2026, 20:41:11

❤️❤️❤️❤️

Яна Тарасевич
08.02.2026, 22:15:23

Крісті Ко, Дякую❤️

Інші блоги
Перші візуали до "Лицарки її високості"✨
Зізнаюся, почала збирати у пінтересті арти до цієї книги ще тоді, коли писала "Чарівні зілля пані Лесик", але аж тільки зараз можу нарешті їх показати)) Тож не будемо затягувати. Передусім - маленький колажик, який я не
Рецензія на “щоденник проклятої” Єви Лі
Це рецензія на “Щоденник проклятої” Єви Лі в рамках марафону Тетяни Гищак. ✍️Я – не майстер рецензій. Ба більше, я взагалі вкрай рідко читаю колег-авторів на Букнеті. Для мене це особливий, досить емоційний досвід,
проба пера
Досвідчені кажуть що бачуть різницю але не помічають її . Я мусила відчувати ритм який проходив крізь нас танцюючий ритм наших тіл сосків і драйву і тепла яке переходила з одного в інше. Він бився зі мною в одному ліжку допоки
Так можна й без друзів залишитися...
— Я прошу тебе — продай Руду мені!! Пропоную за неї дві тисячі золотих монет! Більше я не зберу… — Ні, Нараку. Вибач! Але це неможливо! Бачу, як друг стискає кулаки. Некрилаті Боги! Через цих рудих я так скоро
Маски-шоу проти Влада
Всім привіт. Нарешті я таки добрався сюди до Вас з черговим шматочком оновлення з Владом. — Усім руки за голову! — пролунала команда. І до залу зайшов поліціянт. Усі виконали вимогу, зложивши руки за голову.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше