Остання печатка забутого коріння

Іноді війна починається не з першого удару.
А з того моменту, коли світ упізнає того, кого намагалися стерти з пам’яті.

У новій главі «Остання печатка забутого коріння» тіні нарешті збираються в одне ціле. Стародавні артефакти прокидаються. Забуті храми знову чують кроки. А кров пам’ятає те, що приховували тисячу років.

Це глава не про битву — ще ні.
Це глава про ключ.
Про двері, які не можна відкрити силою.
І про вибір, що має бути зроблений до того, як впаде перший мур.

Темрява вже рухається до Арна.
А відповідь спить глибше, ніж хтось наважувався зазирнути.

Дякую всім, хто йде цією історією разом зі мною.