Любі читачі!

Основні зміни в трьох частинах "Кричи, якщо хочеш" завершені. І там таке. Що навіть якщо ви все прочитали пʼять разів в попередній версії, ЦЯ версія вас вразить. Я отвєчаю, як казав Стас у "Міленіуму". Це щось неймовіре і точно неочікуване вами. Ось сиджу і думаю, варто показувати уривки змінених розділів чи ні. Мабуть, покажу, не втримаюсь. Бо надрукується все одно не все одразу, це час так кошти. А мені дууууже подобаються зміни. 

Сьогодні я внесу останні правки від себе по третій частині. Потім ще багато праці з технічного боку. 

Але нарешті все вишикувалось й підпорядкувалось так, як я хотіла. 

Сьогодні ж поки що новий розділ "Міленіуму". Він теж належить до циклу. А ось уривочки. 

"– Орел, – впевнено сказав Мишко, дивлячись на розчепірені руки Стаса та ковдру на плечах. - Він сильний, ти сказала, ще з крилами, літає...

– Не птах, – похитала головою Лера. – Холодно.

- Супермен?

- Взагалі мороз -20! Годзила вже швидше, – хмикнула Лера. – Квазімодо. Стасю, накати ще, зберись і покажи як слід, це ж просто! Ти лінуєшся, А твій друг програє, - багатозначно додала вона, впустила напівусмішку Мишкові, показала ямочку на щоці, закинула ногу на ногу. Той аж підскочив – згадав умови програшу та виграшу, які сам постановив та ухвалив.

- Стас, кинь ту ковдру, випий, коли хочеш, та йди спати, більше не граємо. Ми програ-а-а-али! - з насолодою визнав він і навіть облизнувся.

Вони й так уже ледве стояли на ногах. Пиво в "Маліні", горілка в машині, добавка тут, ще шампанське.

- Справді лягайте спати, - не сказала, а наказала їм тітка Аня. – Лерочка у Ксюші, Ксюша з нами, а Стасічка у Мишка, як завжди… Не надумайтеся ходити кудись знову, тим більше за кермо сідати. На вулиці мороз точно -20 на ніч взявся. Усі ночують у нас, нікого не випущу носи та руки морозити.

– Показуй, ​​Стасю, – Лера легенько штовхнула кінчиком стопи Стаса в ногу. Той здригнувся, підібрався. І знову слухняно широко розкинув, ніби крила, руки, почав кружляти довготелесим пугалом по кімнаті з пледом, що розвівається на плечах. Потім хрипко каркнув, і Лера не витримала, голосно засміялася.

– Я знаю, знаю! - Запищала Ксюша. – Це цей, як його… Вимерли вже! Іхтіандр, ось!

- Птеродактиль, дурепа! – здогадався нарешті Мишко і тріумфально подивився на Леру, яка буквально навпіл згиналася від сміху у своєму кріслі. – Відгадали?

- Так, - крізь сміх до сліз відповіла вона. - Але за очками виграла все одно я.

– Цього разу. І ми піддалися, правда, Стас? Ми відіграємось на Новий рік, – запевнив її Мишко.

- Я не сказала, що залишусь.

– Але ж міленіум, особливе свято.

– Але ж він не твій.

"Я не твоя" - ось про що говорив погляд хмільних зелених очей, загадкова усмішка пухких губ.

– Діти! Вмиватися та спати!

Стас слухняно випростався, скинув й склав рівним валиком ковдру, повернув на диван, протиснувся між ними, навмисне штовхнувши Мишу плечем, зруйнувавши інтимні флюїди між ним та дівчиною.

- Завтра твоя зміна в кіоску, ти прогуляв знову, - похмуро кинув він, стягнув через голову толстовку дорогою у ванну.

- Що за стриптиз при дамах, ти, безбашений! Тут неповнолітні! – нагадав Мишко, спіймав молодшу сестру, що плуталася під ногами, закрив долонею їй очі. - Чого ти взагалі не спиш ще, мелочь пузата? Перша ночі! Завтра школа!

Лері очі ніхто не закривав, і вона побачила ненадовго, зате дуже ясно рубці на кістлявих ребрах і випираючих лопатках Стаса, що йшли навскіс і вперехлест через хребці, які випирали пагорбами. Старі рубці. Побілілі від часу, як у неї на колінах, збитих ще в дитинстві.

"Його лупили по спині нещадно, - здогадалася вона. - Палкою або ременем. У дитбудинку або де він там виховувався. Ось він і виріс психом - всіх мочити, віджати, притиснути ... Він псих. Інакше не вміє, йому ніхто не показав".

Взагалі жах, що адекватним людям доводиться жити пліч-о-пліч з неосудними хворими, наркоманами і просто бандитами, ось про що думала вона, роздягаючись. Але так не скрізь. І буде не завжди."

Весь розділ додасться о 20.00. Попереджкаю: в кінці там жорстоко й брудно. Вразливим не читати, не повторювати, прототипів не шукати. При написанні ніхто не постраждав.

З любовʼю, Єва