Останній промінь Сонця

Ці кілька днів наповнені моїми маленькими перемогами))) Знаю, що це зовсім не досягнення, але мені, як повному новачку, кожне серденько як виграш в лотерею XD. Взагалі думала на початку, що на мою писанину ніхто не зверне увагу, але ні, знайшлися люди, яким подобається те, що пишу. Дякую всім! Ви не уявляєте, як для мене це важливо. Я почала писати, щоб в цьому не простому періоді життя для всіх нас, не поїхати до божевільні. Книги дійсно рятують, на душі та в голові стає легше, коли ти потрапляєш у вигаданий тобою світ, де ти знаєш, що буде і можеш змінити все, як тобі хочеться! Хто ще не бачив мою фею, з якої почався мій шлях в письменництві - запрошую почитати.
Ось невеликий уривок:
Поставивши поряд з ним тарілки та чашку, одразу побігла до своєї майстерні за сорочкою та штанами. Досить ходити напівголим по хаті при мені.

    Спустившись донизу з речами, побачила, як він жадібно їв. Бідненький, дійсно сильно зголоднів, хоч я і вливала в нього зілля для підтримки організму, цього було замало для такого великого та сильного чоловіка.

    “Ось, тримайте, це Вам речі, щоб переодягатися. Вибачте, але Вашу сорочку довелося викинути, вона була безнадійно зіпсованою. Я пошила Вам нову, а також штани, бо ці, що на Вас, теж не в кращому стані,” — швидко проторохтіла я.

    “Дякую!” — тихо промовив він. Встав та взяв у мене з рук сорочку й натягнув на себе. Так значно краще! Штани поклав на лавку.

    “Як Ви себе почуваєте?” — запитала я, дивлячись йому в очі. Так незвично бачити їх наяву. Проте, тепер я можу з ним говорити, що не вдавалося зробити у снах.

    “Добре, мабуть. Можете розповісти, що зі мною трапилось? Я геть нічого не пам’ятаю,” — розгублено сказав він.

    “Взагалі нічого, чи тільки як опинились у мене?” — схвильовано спитала я.

    “Нічого. Я не знаю, хто я. В голові ніяких спогадів, лише пам’ятаю відчуття тепла, коли Ви були поряд,” — сказав він і знову ця ніжна усмішка. Ніби не бреше.

    Я була до цього не готова. Так сподівалась отримати відповіді від нього, а тут така халепа. Мабуть, сильно головою об картоплю приклався.