Розділ від Фамільяра

Елевонда. У цьому розділі ми нарешті дізнаємося про що думає фамільяр нашої Брігель. Нарешті й у нього буде достатньо книжкового часу, щоб прояснити усе трохи більше( Хоча я планую написати окрему книгу від його імені, але це поки не точно) 

“Але ж ти колись думав про мене, а не про себе? – запитала вона, – ти думав чого хотіла саме я, а не ти? – і пильно пронизала мене своїм поглядом”

Ті її слова не давали мені спокою й досі. Вони звучали у моїй голові майже безупинно і найгірше було, що вона права. 

Бути котом було спокійніше і я почав мити лапку, щоб заспокоїтися і навести лад у думках. Я ж не зможу вічно від цього бігати. 

Елевонда. Від себе не сховаєшся, фамільяре. 

То батько мав рацію і вона справді була обраною леді Амфро для написання цієї книги. 

– Прриємно поззнайомится, – промуркотів я, навіть не обертаючись, власне у цьому й не було сенсу. 

Тепер я боявся повернення у Артуріум як вогню, бо вона точно мала б здогадатися, що я точно при справі. Хранителю Котів, що ж мені робити? 

Елевонда. По перше, таки явись на розбір польотів до своєї дружини. По друге у тебе ще є одне невирішене питання. 

Чого хотіла саме Брігель? 

Врятувати маму. Я їй у цьому допоміг. 

Врятувати сестру. І тут я також про все потурбувався. 

Що там ще…а точно, на цьому моменті у мене з'явилася весела усмішка. 

– Аввторрко, хіба вона не казала, що їй подобаються домашні коти перевертні. 

Елевонда. А ти думаєш, чого ви почали зустрічатися. У мене навіть був жарт про – ну ти ж хотіла КотоЧоловіка, тепер маєш?

– Але ж я лиш хотів, щоб вона щиро закохалася у мене тому й діяв як це кажуть зелений прапорець, – ображено зашипів на неї. 

Серйозно, та хто вона така, щоб зі мною розмовляти, ніби я злочин вчинив. Зліз з перил і гордо піднявши мордочку попростував до дверей. 

(Ну прямо таки ображена невинність) 

– Чому ти так думаєш і що було? 

Сів, наче статуя і загорнув лапки хвостом. Вона на мить задумалася, але через деякий час таки надала відповідь. 

Елевонда. Щодо другого такий опис одного кота вже був у іншій моїй книзі. А от щодо першого подумай у вільний час, наш зайнятий інтригами фамільярчику, що ж ти зробив не так. Що навіть я з, о Боже, який він ідеальний персонаж, ну просто де такого взяти перейшла в позицію – а як мені тепер взагалі його сприймати? 

Я понуро опустив мордочку. Здається я таки справді натворив справ у тому, що просто хотів врятувати Брі. Як тепер узагалі їй в очі дивитися? 

Більше візуалізацій є в моєму телеграм каналі.