Я часто думаю про те, що жодна історія не народжується з порожнечі. Навіть коли ми пишемо вигадку, фантастику чи драму — десь між рядками все одно ховаються наші реальні емоції. Не обов’язково події. Але відчуття — так.
Іноді один випадковий спогад може стати цілою сценою. Погляд. Запах. Розмова, яку ти пам’ятаєш роками. Ми ніби крадемо шматочки власного життя і даруємо їх героям.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПогоджуюсь з Вами. Книга насичується емоціями, відчуттями автора, тоді вона оживає. А інколи в хід ідуть нездійсненні плани чи бажання ✨
Вся творчість стоїть в певній мірі на досвіді. Не уявляю і не збагну, як взагалі люди можуть про щось писати не бачивши життя, не проживши особисто чогось такого, про що пишуть. Найкращі історії, це ті які мають під собою так чи інакше досвід самого автора)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати