- Берн! — голос Маркуса був настільки холодний, що міг замінити систему охолодження. - Ти маєш п’ять секунд, щоб пояснити, що тут відбувається!

Лукас стояв посеред лабораторії з винуватим виглядом і порожньою кліткою в руках.

- Вона… вислизнула, -чесно сказав він. - Але я, майже, її зловив! Був зловив, але вона виявилась спритнішою, - він поглянув на вентиляцію біля підлоги.

- Майже - це не виправдання, Берн! — капітан перевів погляд на Анну. — І ви теж хороші. Хто дозволив механіку доступ до біолабораторії?

- Він просив «подивитись одним оком», — злегка зітхнула Анна. — Я не думала, що це око буде настільки… активним. До того ж треба було його чимось зайняти.

Чекаю вас на сторінках роману!

Вдячна за коментарі і вподобайки:))