Де ховаються чоловіки, або чи не затісно в «Дарк романі» без бороди?

Вітаю, шановне товариство! Сьогодні я вирішив засунути свого носа (цілком звичайного, не грецького, на жаль) у одну дуже специфічну нішу, від якої віє забороненими бажаннями, ароматом дорогого парфуму та... кров’ю. Так, я про Dark Romance.

Поглянув я на нещодавні анонси конкурсів і мене накрило дежавю: ніби я випадково зайшов у жіночу гримерку під час антракту. Красиво, емоційно, пахне трояндами з шипами, але де ж ми, чоловіки? Невже «темне кохання» — це територія, куди вхід дозволено лише з манікюром?

Екскурс у морок (або як ми це починали)

Давайте чесно: колись чоловіки були майстрами темряви. Згадайте старого доброго лорда Байрона. Його герої — це ж ходячі маніфести дарк-романсу: похмурі, токсичні, з купою скелетів у шафах і поглядом, від якого хочеться одночасно викликати поліцію і вийти за них заміж. Або візьмемо Маркіза де Сада (гаразд, це вже «екстремальний дарк», але все ж).

Навіть Гіткліфф у Емілі Бронте — це ж ідеал жанру, хоча писала жінка. Але де поділися сучасні спадкоємці цієї похмурої величі?

Чоловік і Дарк Роман: Місія (не)здійсненна?

Зараз жанр окупований жінками. І це логічно. Жінки краще знають, як описати той самий «електричний розряд» між героями. Але чи може чоловік написати дарк роман так, щоб це не виглядало як інструкція зі збирання меблів з елементами БДСМ?

Тут виникає кілька цікавих питань (і моїх особистих чесань потилиці):

1. Ефект «Кріповості»: Якщо жінка пише про одержимого сталкера — це романтично. Якщо чоловік пише про одержимого сталкера — це виглядає як доказова база для суду. Як нам знайти цю грань?

2. Емоційний інтелект: Ми, чоловіки, іноді боїмося здатися занадто чуттєвими. А дарк роман без «надриву» — це просто кримінальна хроніка.

3. Псевдоніми: Подейкують, що половина топових авторок дарк-романсу в США — це бородаті чоловіки, які просто вчасно зрозуміли, що под ім'ям «Белла Крістал» книжки продаються краще, ніж под «Микола Петренко».

Провокація та щирість

Я тут днями... ну, скажімо так, «один мій знайомий» задумався: а що, як спробувати? Що, як додати в цей жанр трохи чоловічого бачення? Не того, де все закінчується пивом і футболом, а того, де темрява всередині героя — це не просто декорація, а справжня безодня.

Але тут мене (тобто мого знайомого) гризуть сумніви. Чи не закидають нас капцями? Чи повірять читачки, що чоловік здатний відчути ту саму тонку межу між «небезпечним» і «привабливим»? Чи не вийде у нас замість фатальної пристрасті просто... ну, трохи дивне оповідання про складні стосунки?

Отже, питання до залу:

• Пані та панянки, чи готові ви читати дарк-роман від автора-чоловіка? Чи вам комфортніше, коли про «поганих хлопців» пишуть дівчата?

• Колеги-чоловіки, ви взагалі тут є? Чи ми всі сховалися за жанрами «Бойова фантастика» та «ЛитРПГ», бо там зрозуміло, куди бити, щоб випав лут?

Це такий собі розвідбоєм. Мені справді цікаво, чи є місце для чоловічого «гарчання» в цьому прекрасному темному саду.

Чекаю на ваші коментарі — навіть якщо вони будуть гострішими за ніж мого майбутнього (можливо) героя! ;)

Схоже, я щойно відчинив двері, на яких написано «Не входити». Ну що ж, крокуємо в темряву?