Привіт, мої хороші.

 До завершення дії знижки, трохи більше двох годин. Поспішайте!

- Шалена пристрасть.

- Емоції на межі.

- Зведені брат і сестра.

- Мажор і бешкетниця.

УРИВОК

     Припаркувався   під  її   під'їздом,  взяв   покупки  і  підіймаюсь   на   потрібний  поверх.  Вирахував  її  двері  і  натис  на   дзвінок.  Чекати  довелось  хвилини  три  і  я   вже   навіть  подумав   що  її  немає  вдома.  Хотів  зателефонувати  і  дати  втикона,  бо  в  неї   начебто   має  бути  ліжковий  режим,  а  її   кудись   понесло.  Та  щойно   дістав  телефон,  почув   за   дверима   шурхіт   а  потім  двері   відчинились.  Не  знаю   кого  вона   очікувала   побачити,   та  точно   не   мене.   Обличчя   шоковане  а   очі   на   пів  обличчя .  Вона   сонна,  волосся  скуйовджене,  але  до   біса   мила.  Опустив  погляд   нижче   і   ледь  стримався  щоб  не  розсміятись.  Малинка  одягнена  в   рожеву  піжаму  з  слониками  і  єдинорогами.  Милота.

    - Довго  будеш  витріщатись?  - буркнула  і  її  щоки   спалахнули.

    - Мила піжамка. - посміхаюсь.

    - Ага.  Це  мені   мама  подарувала.  Все  намагається  з  мене   принцесу  зробити. - кумедно  підіймає  одну   брову. 

     - Як  я   розумію,  це  їй   не  надто   вдається.  Ти  більше   на   чортеня  схожа.

      - Дякую.  Це   все  що   ти  хотів  мені   сказати? - фиркнула  і  взялась  за  ручку   щоб   зачинити  двері.  Та  я   швидко   поставив   свою   ногу.

    - Не   дуйся,  зефірко.  Я  хороший.  Я  тобі   сніданок  приніс. - показую  пакети  в   руках.

    - Сніданок? - перепитує   з   недовірою.

    - Так.  Вибач, мух  в  них  не  було ,  тому  я  взяв  з  тарганами.  - граю  бровами.  Кіра  відступила  на  крок  і  скривилась.  - Та  жартую  я.  Ти  чого,   малинко?  Курячий  бульйон.  Але  якщо  раптом  попадеться   якась  живність  це   не  до   мене.  - видаю  свою   фірмову  посмішку. - То  що   впустиш,  чи  будемо   тут   стояти?

     - Ой!  Вибач.  Заходь  звісно. - відступила   на   крок   і   я  зайшов  в  квартиру.   Зняв   взуття   і   помітив   як   малинка  проходячи  біля   дзеркала   заглянула   в   нього   і  скривившись  закотила   очі.  Я  посміхнувся.   Не   знаю  чому дівчатам  здається,   що   нам  завжди  подобається  коли   вони   розмальовані  і  при  параді.  Як   на  мене ,   то   саме  ось  такою ,  справжньою  і  без   маски  їй  дуже   гарно.  Мила,  тепла,  домашня.  Відразу   з'явилось  бажання  обійняти   і   притулити  до   себе.  Хоч   останнім   часом   це   бажання  мене   відвідує   все  частіше.  - Ти   чого   там   застиг?  Заходь   на  кухню. - я   зайшов   і   поклав  пакети  на  стіл. -  Зачекай   кілька  хвилин,   я   перевдягнусь.  - розвернулась  щоб   піти,   та  я  впіймав  її   за   руку  і  розвернувши  до  себе   відразу   накрив  її  губи  своїми.  Я   мріяв   про   це  з  вчорашнього  дня.  Кіра  спершу   зависла   а   потім  почала   відповідати.  Занурюю  пальці  в   гніздо  на  її  голові   і  поглиблюю  поцілунок.  Малинка  застогнала  і   я  притис   її  до  себе  міцніше.  Яка   ж   вона   дахозносна.  Солодка  до  сказу. 

    - Зачекай! - зупинила  мене  і  звільнилась  з   обіймів. - Що  це  за   приколи  з  поцілунками?  Тобі  що  більше  немає  кого  клеїти? 

     - Це  не   приколи,  малинко.  Давай  будемо  вважати  це   навчанням.  Ти  ж  казала  що  мені   потрібно  тренуватись,  от я   й  тренуюсь.  Я  ж   маю   бути  кращим,  сама   розумієш.  -  бачу  що   не  це  вона  хотіла  почути... 

      - Знайди   собі   іншого  тренажера.  В  тебе   фанатів  повний  інститут.  А  мене   залиш  в   спокої.  -  чорт!  Ну   чому   мене  так   заводить  коли   вона   казиться.  Знов  притягую   до  себе   і   обіймаю  обличчя  долонями  примушуючи   дивитись   мені   в   очі. 

      - Не   хочу   я   іншу,   Кіро.  - серйозно  кажу. -   Тебе   хочу.  Тільки   про   тебе  думаю.

      - Я  ж   на   чортеня  схожа. - грайливо  посміхається  і   я  вчергове   висну  на   її   губах.

     - Обожнюю  чортенят. - шепочу   їй   в   губи   і  знов   цілую.

+ Сьогодні не за планом було оновлено історію "Тебе кохати заборонено". Якщо ви ще не бачили, то наздоганяйте.

УРИВОК

 Ми увійшли в квартиру Влада і він відніс на кухню продукти, які щойно купив в магазині.  Я ж вже здуріла остаточно... Або втратила сором... Зайшла в вітальню і швиденько стягнула свою спідницю і розстібнула кілька ґудзиків на сорочці. 

      - Єво, будеш чай, чи каву? - зайшов в вітальню і остовпів. - Ясно. Кава зачекає. - посміхається і спершись до одвірка плечем складає руки на грудях. - Продовжуй, мала. Тут нам точно ніхто не завадить. - я теж посміхаюсь і розстібаю ґудзики які залишились, дивлячись йому в очі. Влад  повільно зміряв мене з ніг до голови і я впевнена, що йому подобається те що він бачить. Я подобаюсь. Тіло кинуло в жар та це ще не все... Я зняла сорочку і кинула її в сторону.  Потім стягнула лямку бюстгальтера з плеча... Влад відштовхнувся від одвірка і йде до мене.

     - Досить.  Далі я сам...

Тихої ночі!