Це антигуманно!

Після цього я швидко прийняв душ і ліг під ковдру поруч із Новицькою. Тій — хоч би що. Жодної реакції. Навіть положення не змінила. Сон міцний, як у… Хотів сказати немовляти, але ні. Ті хоча б періодично прокидаються поїсти, а ця пані… Ця безпробудно спить уже кілька годин поспіль.

Мда… Ранок буде веселим…
Треба готуватися.

З цією думкою я досить швидко заснув. Однак серед ночі прокинувся від того, що почув якусь балаканину з того боку, де лежала Уляна. Спершу я подумав, що вона розмовляє уві сні. Але, прислухавшись до змісту слів, зрозумів, що це не беззв’язне сонне бурмотіння. Я розплющив очі й побачив, що Уляна, яка лежала на боці спиною до мене, тримала біля вуха телефон і з кимось розмовляла.

— То ти зараз у Саврасова, чи що? — голосно запитав жіночий голос у слухавці.

— Та ні ж, Кіро… — сонно й втомлено відповідала Уляна. — Я його відшила прямо на місці.

— Ні, а він що, серйозно запропонував тобі відновити стосунки й завести дітей?!

— Та звідки я знаю, серйозно чи ні… Він був п’яний.

— А ти не думала зійтися з ним знову?

— З Борисом?! Та боронь Боже!

— Чому ні?

— Бо не можна повертатися до того, хто ігнорує існування клітора, Кіро!

Я ледве стримав сміх. У моєму житті, звісно, траплялося всяке, але підслуховувати жіночі розмови — це вперше.

— Так, це… — відповів голос у слухавці, але останнє слово я не розібрав.

— Та це не просто жахливо, Кіро, це… Це… — Новицька намагалася підібрати слово, що відповідало б високому ступеню її обурення.

— Це просто антигуманно! — вирішив я їй допомогти.

— Саме так! — натхненно погодилася Уляна, а потім різко замовкла.

І вже за дві секунди я почув пронизливий жіночий вереск.