Вітаю, любі читачі.

Давненько я не писала блог. Але вже пора, бо я до вас з новинами. 

Якщо ви встигли зауважити на моїй сторіночці публікується новинка  - Між босом і колишнім. Книга вже надійшла в передплату. Ціна на неї мінімальна. То ж кому цікаво встигніть придбати, бо ціна зросте за два тижні. А якщо бажаєте читати повноцінну книгу за один вечір, то підписуйтесь на авторку, додавайте книгу в бібліотеку і чекайте оповіщення “завершено”. Але пам'ятайте, ціна на завершену книгу буде значно вища. 

Ще одна новинка для вас - моя книга ?Пекельний янгол? давненько завершена і незабаром піде в продаж. Тож, хто ще не встиг прочитати фінал, ловіть момент. 

Маленький кусь)

А якби він не з’явився?

Ця думка переслідувала її. Ті двоє... Вони справді збиралися щось зробити? Ци все таки то була випадковість? Збіг обставин? Можливо, вона нафантазувала собі зайве, чи вони б могли... Та ні, вона не хотіла це уявляти, і більше думати про це, бо починала дуріти. Думки, іноді, гірше, ніж сама реальність. 

Та тільки тепер Агата усвідомила наскільки тонка була грань і наскільки легко вона могла зірватися в прірву. А якби не він? 

Агата зупинилася біля автобусної зупинки, огляділася довкола і лише тепер зрозуміла, що колеги з ініціативи давно розбрелися, хто куди. Вона залишилася сама, поглинута власними думками та страхами. У голові крутився тільки він — незнайомець. Зухвалий, впевнений. Його погляд, здається, бачив її наскрізь. І водночас — ніби взагалі не помічав. Це двояке почуття досі відлунням звучало в ній. 

“Дурниця”, — подумала вона, але все одно згадала, як він дивився на неї, як оцінював, вивчав і йому було не важливо чия вона донька. 

На вулиці було вже темно і ні душі. Агата ковтнула холодного повітря, і воно ніби повернуло її до реальності. “Додому сьогодні — лише на таксі”… — зрештою вирішила вона і діставши з кишені сумочки телефон, замовила собі в додатку машину. Ніяких маршруток та коротких стежин, ніяких незнайомих дорогі та тим паче зустрічей з незнайомцями. 

Таксі приїхало швидко. Вмостившись на задньому сидінні, вона вперше за день розслабилася. Прикрила повіки та дозволила собі мить лише для себе. Вперше в житті вона думала не про оцінки, не про дедлайни, не про те, якою треба бути і як поводитися, а про себе і… про нього. “Хто ти такий, Гордію…?” — спитала подумки, дивлячись на відображення у вікні авто  Її власні очі були незвично серйозні.

Коли Агата повернулася в домі було тихо. Вона відкрила двері своїм ключем, повільно увійшла та зняла взуття. Майже навшпиньки пройшла коридором, знімаючи верхній одяг і сподівалася так само тихо та непомітно прошмигнути на другий поверх у свою кімнату. 

— Ти знову пішла з дому без охорони, — голос батька невдоволено зазвучав з темряви кабінету. Агата зітхнула та зупинилася. Лекція про важливість її безпеки була гарантована. 

— Я… — хотіла щось заперечити, але передумала. Сил на словесні перепалки з батьком не було. Не сьогодні.

— Якщо не будеш слідувати правилам, це погано скінчиться, Агато. 

Ну ось, а вона сподівалася, що втомлена не лише вона  

— Я знаю правила. 

— Але не розумієш, — батько вийшов з кабінету, тримаючи в руках чашку, — Ти моя донька і я не хочу одного дня найти твоє тіло в річці. 

Ой, мало не забула! Вчора стартували два чудові флешмоби присвячені темі кохання - і в обох я братиму участь. Тож на вас чекають нові історії присвячені дню закоханих!)

Флешмоб #Стріли_купідона та флешмоб #Перші_поцілунки.  Перші історії вже опубліковано. 

Підписуйтесь на мій канал в тг канал - Сучасні історії кохання! Там багато цікаво про мою творчість, новинки, анонси і подарунки. 

З любов'ю, завжди ваша Мартінка