Привіт з творчої паузи, дарк-романи, рекомендація

Вітаю, любі читачі і гості сторіночки) 

Давно не забігала сюди через паузу в творчості, а тут, виявляється, багато цікавого ) 

Побачила новий анонсований конкурс дарк-романів. Читаєте такі? Зараз це дуууже популярний жанр) 

Я проглянула свій творчий доробок. Найбільше близкий до дарку в мене мабуть, “Ескорт для Монстра”. Ну а що ще чекати від роману, ідея якого прийшла внаслідок випадкової реклами ескорт-агенції з тг?)) 

Це друга моя книга, яку я писала, але не публікувала паралельно з “Нянею для маньяка” і досі обожнюю ці діалоги Емми та Корса) 

«От же влипла!» – з гіркотою розумію я. – «Він мене вб'є? Втім, якби хотів, зробив би це ще в готелі»...

Ми їдемо, здається, за місто. Не дуже райдужні перспективи. Потрібно за будь-яку ціну спробувати розговорити незнайомця.

– Гей, – обережно повертаюся до нього і вдивляюся в сталевий профіль, – як тебе звати?

– Корс.

– А ім'я?

– Корс.

– Прізвище?

– Корс.

– А по-справжньому як?

– Корс.

Дуже інформативний діалог. У роду цього монстра явно були партизани. Я до жаху не люблю невизначеності, невідомості. Це страшніше за револьвер (револьвер – яка допотопна зброя!), тому що від револьвера ти хоча б знаєш, чого чекати. Цього не скажеш про небагатослівну брилу м'язів на сусідньому сидінні.

– Куди ми їдемо?

Тиша у відповідь. Хто б сумнівався.

– Корс... Навіщо я тобі? Куди ти мене везеш?

– Мені наказано.

– Що наказано?

– Поки що притримати тебе у себе.

– Хто наказав? І що означає «поки»? Що буде, коли «поки» закінчиться?

– Занадто багато питаєш.

– Звісно! При мені вбили людину, а тепер мене везуть невідомо куди. Мені насолоджуватися краєвидами з вікна?

– Так. Мовчки.

***

До речі в мене досі лежить ідея продовження. Вам би було цікаво почитати про Емму та Корса Еннн років потому?)) 

Хто ще не читав, запрошую ось сюди )

****
А поки хочу поділитись новинкою від молодої авторки Дари Вайлд в цьому жанрі та ще й з елементами детективу. Все, як ми любимо, правда? )

 "Той, кого не просять"

Коли Ембер переступає поріг чужої квартири, вона ще не знає: це не притулок, а пастка. Кай Харлоу не рятує жінок і не вірить у добрі наміри. Він — той, кого не просять і сам вирішує, кого захищати… і якою буде ціна.

Історія для поціновувачів психологічного трилеру з романтичною лінією. І дарку теж, так, бо роман зачіпає дуже важливу тему сімейного насилля і новий погляд на це. 

Запрошую )

І дякую всім, хто не забуває, сподіваюсь на швидке повернення ) 

А новини від мене будуть також в тг-каналі.