Завтра вийде нова глава книги Мій коханий сталкер ❤️

​​Візуалізацію робив Gemini, тому трохи попливли образи героїв. Та й її емоція карикатура трохи, але то таке

Не встиг він відійти, як біля мене приземлився одногрупник. Точно знаю, що ми на одному потоці, та навіть прізвища пригадати не можу. Дивиться так, ніби ми вже знайомі, ба навіть друзі. 

 

— Він вже контролює тебе, вже не ховаючись? — запитав довірливо.  

 

Що? Я так здивувалася, що легкий вакуум, у якому була, луснув. Звуки стали занадто гучними, повітря ще неприємнішим. Навіть запахи фапби та пилюки майже боляче робили. 

 

— Ти про що? І чому взагалі підійшов до мене? 

 

На початку року хлопці не спішили зі мною знайомитись та спілкуватися, бо Костя був скажений і міг набити морду кожному, хто спробував би. Після... Ну, з'явилася репутаці, легковажної особи, з такою пристойні хлопці не знайомляться. Тож я звикла бути в деякій ізоляції. Коло мого спілкування вузьке: Карпенко та сусідки по кімнаті. Коли я туди заявляюся. 

 

— Просто так, — він широко посміхнувся, — Я Антон. Ти не звертала на мене уваги, а я весь час спостерігав за тобою. 

 

Мені все ще незрозуміло, навіщо він підійшов. У щирість бажання поспілкуватися якось не віриться. 

 

— У тебе телевізора немає, щоб серіали дивитись?