Спішу поділитись прологом до нової книги. Як Вам?

Місто за вікном захлиналося в дощі, але в квартирі панувала тиша, від якої дзвеніло у вухах. На столі все ще стояли дві тарілки з вечерею, яка вже давно охолола. Свічки догоріли, залишивши по собі лише калюжі воску, схожі на застиглі сльози.

Я дивилася на вхідні двері, які щойно здригнулися від гучного удару. Сергій пішов. І разом із ним пішло все повітря з цієї кімнати.

Я повільно опустила погляд на свої руки. Вони тремтіли так сильно, що я не могла втримати крихітне чорно-біле фото — мій перший знімок УЗД. Він вислизнув із пальців і впав на підлогу, прямо в червону пляму розлитого вина.

«Ти була просто інструментом, Єво», — його голос досі звучав у моїй голові, холодний і гострий, як лезо бритви. — «Твій батько розтоптаний. Ти мені більше не потрібна».

Я не плакала. Сльози закінчилися десь там, між його першим словом і останнім кроком. Усередині мене розверзлася величезна, чорна прірва. Я відчувала, як кожна клітинка мого тіла, яка ще годину тому співала від кохання, тепер перетворюється на камінь. Серце не боліло. Воно просто припинило битися в тому ритмі, який я називала життям.

Я підняла фото. Воно було заплямоване «кров’ю» вина, наче вирок.

— Він не забере тебе, — прошепотіла я в порожнечу, і мій власний голос здався мені чужим, надтріснутим. — Він ніколи не дізнається, що ти є.

Я підійшла до столу, взяла ручку і аркуш паперу. Рука була важкою, наче звинцем налитою. Кожна літера давалася з боєм.

«Ти хотів помсти? Ти її отримав. Але ціна виявилася вищою, ніж ти розраховував. Сьогодні ти вбив не тільки мене. Ти вбив свою дитину, Сергію. Дивись на це фото і знай: це все, що в тебе залишилося від нашого „назавжди“. Нас більше немає. Навіть у твоїх спогадах».

Я поклала лист поруч із розбитим кулоном, який він подарував мені на річницю. Кришталеве серце розкололося навпіл — так само, як і моє.

Через годину я вже стояла на мосту. Вітер бив у обличчя, змиваючи з дощем залишки мого минулого. Попереду була лише чорна вода і невідомість.

Я зробила вдих. Глибокий. Останній вдих Єви. Тієї дівчини, яка вірила в казки, більше не існувало. З цього попелу мала народитися інша жінка. Та, яка не вміє прощати.

Я відпустила перила.

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Дуже захопливо, хотілося б дізнатись, що було далі)

Ірина Заблоцька
31.01.2026, 20:56:47

Ларія Ковальська, дякую

avatar
Яна Тарасевич
31.01.2026, 17:47:48

Цікаве перше слово, заворожує!
Вже хочеться дізнатися, що буде далі❤️

Ірина Заблоцька
31.01.2026, 20:56:37

Яна Тарасевич, дякую

avatar
Соломія Вейра
31.01.2026, 17:50:03

❤️❤️❤️

Ірина Заблоцька
31.01.2026, 20:55:47

Соломія Вейра, дякую

avatar
Оксана Павелко
31.01.2026, 20:11:12

❣️❣️❣️

Ірина Заблоцька
31.01.2026, 20:55:34

Оксана Павелко, дякую

avatar
Лана Рей
31.01.2026, 16:45:17

❤️❤️❤️

Ірина Заблоцька
31.01.2026, 16:45:45

Лана Рей, дякую

avatar
Ганна Літвін
31.01.2026, 16:29:09

Інтригуєте))

Ірина Заблоцька
31.01.2026, 16:31:25

Ганна Літвін, ой це має бути чимось дуже цікавим та захопливим
поки тільки на стадії роботи тому як варіант скоро все покажу))

Інші блоги
Чи попереджаєте ви читачів про тригери?
Іноді історії починаються як казка. З пригодами, новими світами, знайомством із героями. Ми звикаємо до них, починаємо їм довіряти, переживати за них… і здається, що попереду ще багато часу. Але в якийсь момент казка
Нарешті ❤️❤️❤️ Закінчив книгу «мотанки без облич»
Дуже хотілося почути вашу думку, друзі! Що може бути гіршим для сучасного підлітка, ніж примусовий «цифровий детокс» у глухому карпатському селі? Шістнадцятирічний Марко впевнений: відсутність Wi-Fi — це межа
❦ Шелл. Колаж до 43 розділу та новий тизер ❦
Доброго часу доби, мої хороші! ☀️ Радо ділюся новиною: 43 розділ «ТОДІ. Правда та брехня» першої книги циклу «Шелл. Хроніки загубленого щоденника» вже з'явився на сайті ✅ ♛ Шелл знову доведеться зустрітися
10000 прочитань та 200 бібліотек! ❤️ Я в шоці!)))
Випадково в магії, невипадково з ним Моя улюблена потрапляночка назбирала такі великі цифри, що я дивлюся і не вірю!))) Дуже щаслива, що ця історія сподобалася багатьом моїм читачам! Дякую всім хто прочитав, хто ставив
А він їй і не батько... зовсім...
В родині ван дер Кімів багато таємниць. Одна з яких — це дочка Нормана. Він молодий, неодружений і вдовець. Так звідкі ж дочка? А може вона йому і не дочка зовсім? “Ще кілька миттєвостей Норман дивився на маківку
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше