Бачу таку хвору тенденцію, коли люди часто все приписують собі. Коли кажуть: "Я досяг!" "Я сам взяв і зробив!". Якщо це дійсно може бути так, то тоді немає питань до таких людей лише респект і подяка, але буває так, що ця людина насправді сама нічого й не досягла.

Більшість досягнень, які в нас є, в них могли брати участь ті люди, про яких ми часто забуваємо, або не бачимо їх цінність. Наприклад футболіст, який став відомим нападником, то потрібно теж визнати те, що він сам по собі не став великим нападником, йому в цьому допомагають партнери по команді. Якщо наприклад на нього не будуть пасувати, то він не зможе забивати голи і не буде великим нападником. І це стосується не тільки футболу, а й всього, що нас оточує.

Хтось може пантуватись своїм тілом, матеріальними речами, але навіть і тут є чиїсь внески. Стосовно зовнішньості, тут внески косметологів, стилістів, стосовно автівок внески дизайнерів та автомеханіків, стосовно будівлі, внески будівельників. А ми, ми лише мали гроші і за них придбали все це. Але гроші? Де вони взялися? Невже впали з неба? Ніяк. Вони взялися за рахунок того, що в один момент ми отримали вчасно гарну освіту, корисні навички, комунікабельність, і це все допомогло нам отримати нормальну роботу з нормальною зарплатнею, але в цьому всьому зіграв ключову роль рекрутер, чи відділ кадрів, якщо не їх згода, то тоді всі справи марно.

Тому насправді нам не варто так сильно пантуватись, якщо дійсно в нашому успіху зіграли роль інші люди. Варто пам'ятати про таких людей і бути їм вдячними за те, що завдяки їм ми щось маємо. Тому геть панти, по більше вдячності оточуючим, які цього заслуговують.