Якщо ваші персонажі — реальні люди?

У нас виникло цікаве питання до шановної спільноти Букнету. Як бути, якщо ви пишете про реальні події та реальних людей (зірок шоу-бізнеса, в нашому випадку британського)?

По-перше, на початку варто вказати дисклеймер: "Події, описані у оповіданні (повісті, романі) є вигаданими і не мають жодного стосунку до реальних подій" чи щось таке.

По-друге, уважно вивчити всі факти і особливо слизькі місця, там, де мова йде про скандали та якісь злочини. Якщо вже треба описати таку ситуацію, то обов'язково варто опиратися на те, що сказав саме історичний прототип в своїх спогадах чи інтерв'ю. У вас буде хоч якесь алібі. Найкраще взагалі не виставляти в негативному світлі, аби потім не затягали по судах (хіба що це взагалі загальновідомий факт, і зірка сама до того призналася — так ми вчинили, коли згадували диригента Богуміла Кулінського, котрого посадили за розбещення неповнолітніх хористок).

І краще не цитувати самі матеріали книг, а переказувати чи тонко вплітати до сюжетної лінії. Ще краще робити інтерпретацію подій очима та словами вигаданих персонажів (хіба що ви пишете біографічний байопік).

Є ще один нюанс. Якщо ваша "зірочка" помер(-ла), то тут ситуація буде простіше, ніж у випадку, коли ще живе і не збирається до своїх колег на той світ. Умовно, байопік про Курта Кобейна (чи з Куртом у другорядних ролях), безпечніший, ніж байопік умовно про Вакарчука чи Пола МакКартні. І якщо є шанс, що Пол ніколи не дізнається про вашу творчість, то Святослав таки не виключено. Богуміл Кулінський навряд чи буде з того світу кидати претензії за те, за що він і так відсидів, а його ім'я й досі пісочать по всіх чеських каналах у зв'язку з виходом минулого року чеського фільма "Диригент".

При цьому залишається відкритим питання, чи варто і потрібно брати дозвіл у ще живих музикантів минулого (інженерів, політиків тощо). Процедури можуть тривати роками, та й не факт, що зірка взагалі захоче вам відповідати. Або ж і скаже напряму: ніт!

Що думаєте з цього приводу?