Зараз багато обговорень навколо ШІ як інструмента для творчості, але для мене таким інструментом є музика.

​Оскільки написання книг для мене — це хобі, мені іноді буває складно швидко перемкнутися з робочих процесів на творчі. Музика в цьому випадку працює як емоційний «глутамат натрію». Вона не дає смислів (архітектуру сцени я завжди пишу сама), але вона допомагає витягнути та відчути потрібну емоцію, щоб наповнити нею текст.

​Процес виглядає так: я пишу розділ під музику, а потім обов’язково роблю «краш-тест» у тиші. Відкладаю текст, перечитую його через якийсь час в абсолютній тиші й дивлюся, чи звучить він так само емоційно без навушників. Якщо емоція зчиталася — значить, розділ готовий.

​Зараз якраз працюю над дуже емоційною сценою, але наразі вона виходить сухою. Мені не вистачає саме того емоційного наповнення, яке я зазвичай шукаю в музиці, тому зараз я в пошуку потрібного настрою.

​Через це в розділах буде пауза — можливо, на пару днів, можливо, на тиждень. Поки не знайду ту саму «хвилю», публікувати не буду. Поки що, можливо, буду просто писати сюди в блог.

​Якщо ж натхнення довго не приходитиме, можливо, я піду іншим шляхом — повністю зміню структуру самої сцени. Іноді, якщо емоція не витягується музикою, це сигнал, що проблему варто шукати в самій архітектурі задуму.