Останній

Його корабель упав з неба, розірвавши тишу цієї дикої планети і уламками розпався холодним лісом.

Він катапультувався в останню мить, не тому що хотів , в тому що автоматика спрацювала. І він вижив.

Тепер він тут сам.

Один серед безмежних лісів, туманних гір і холодного вітру.

Єдиний представник людства на планеті, про яку ніхто ніколи не чув.

Навколо нього лише природа, тиша й уламки корабля, що ще тліють у глибині вогкого лісу..

Попереду лише невідомість.І що чекає на нього далі?

Смерть? Божевілля? Порятунок?

Чи, можливо, саме тут почнеться нова історія людства.

Можливо, саме він стане тим, хто закладе перший камінь колонії, яка згодом перетвориться на новий дім для людей.

Бо долю не завжди визначає випадок.

Іноді її вершить той, хто наважується зробити перший крок.

І стоячи над цією безмежною прірвою, він уже знає:

назад дороги немає.

Є лише шлях уперед — у невідоме.
Нет описания фото.

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іван Павелко
29.01.2026, 22:25:14

Не хотів би я бути на його місці, здуріти можна, щож далі буде, залюбки прочитаю, вдячних вам читачів.

Вадим Івахнюк
30.01.2026, 10:49:51

Іван Павелко, Привіт, далі буде цікавіше. Він сам однісенький на планеті плюс у нього амнезія

Інші блоги
Моя щира рекомендація!
Зверніть, будь ласка, увагу на нового автора на порталі, котрий з перших історій, з перших рядків вже зарекомендував себе з неймовірної сторони! Людина, яка памʼятала мене неправильно Він не мав закохуватися в неї. Вона
Перлина від Леона з "Палацу гріхів"
Дивовижно, як людина, що має неабиякий хист псувати життя оточенню, може так добре знатися на подарунках. Бути серед людей не його вибір, але це зовсім не означає, що він неуважний до тих, кого сам обрав.
Альтернативна обкладинка
А ви знаєте, що в історії "Прости мені моє мовчання" був ще один варіант обкладинки. Ось такий: Мені вона теж дуже подобалась, але як зауважили читачі в ТГ, у маленькому форматі це будуть дрібні, незрозумілі деталі.
Обери мене...
Він хоче, щоб я його обрала. Але чи готовий прийняти відмову? Радослав рушив уперед, впевнений, що я піду за ним. Я йшла не тому, що підкорилася його впевненості, а тому, що хотіла почути продовження. — Чого ти хочеш
Яка зустріч! Вірите, що випадкова?
Приводжу Едварда до обласної лікарні, у якій у мене є знайомий хірург. У моїй професії без таких зв'язків не обійтися. Поки Богдан Сергійович оглядає хлопця, сиджу під кабінетом, замислившись. Може, у Ніки з Едвардом щось
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше