Вимушене сусідство

Вітаю, мої солоденькі!

Нові розділи вже завтра.

Існування в одному пентхаусі продовжується))

— Ти завжди такий люб’язний із полоненими?

— Тільки з тими, хто вміє так хвацько бити мого боса в щелепу, — Хоу підморгнув.

— Він не пручався, — сказала вона, розкладаючи книжки й перевіряючи замовлення. — Він злиться через це?

— Джейд? — Хоу на мить посерйознів. — Він не злиться, як звичайні люди. Він робить висновки. Радив би тобі бути обережною. Ти для нього зараз — як зачинений сейф: він знає, що всередині багатство, але ніяк не може підібрати код.

— Ти надто балакучий для охоронця, — вона підвела на нього очі.

— А ти не така проста, як здаєшся.

Хочу подякувати Еларен Веш  за допомогу))

Хто читатиме... Зрозуміє))

— Цікаво.

Голос пролунав просто над вухом.

Валері здригнулася, але змусила себе не підводити погляду.

Джейд стояв за її спиною, недбало перекинувши пальто на спинку крісла.

Знову цей запах — суміш холоду й цитрусу. Шкіра зреагувала миттєво: по спині пробігли дрижаки. Вона стиснула зуби, змушуючи себе сидіти рівно.

І, здавалося, йому подобалося так її випробовувати. Нічого, скоро буде її черга. І вона перевірить його витримку на повну.

— Ти це читаєш, — спокійно констатував він, зазираючи через її плече.

— А ти підглядаєш, — відрізала вона, не перегортаючи сторінки.

Він простягнув руку. Його довгі пальці застигли в очікуванні.

— Дай мені.

Валері повільно закрила книгу, але не віддала одразу. Тому він схопився за неї сам торкнувшись її шкірі— вона мимоволі ковтнула слину.

— Купи собі й читай.

Кутик його губ ледь сіпнувся.

Інші твори флешмобу за тегом "Різнобарвне кохання"

Запрошую до читання!

Контракт на свободу

♥️♥️♥️Дякую всім за ваші коментарі та підтримку ♥️♥️♥️