Іноді найважливіше в історії — не її фінал, а ті миті, які залишаються у серці. Ця книга — про час, коли ми ще не дорослі, але вже вчимося відчувати. Про дні, коли кожен погляд, кожне слово здається важливішим за все інше.
Я писала не для того, щоб дати героям готові відповіді, а щоб показати: вони живі, справжні, трохи розгублені. І в цьому вся сила підліткових спогадів — вони залишаються з нами назавжди.
Можливо, колись ці герої повернуться — вже дорослі, вже зі своїм життям. Але сьогодні це кінець однієї історії, і цього достатньо.
Як ви вважаєте, чи потрібно продовження історії, коли герої вже будуть в дорослому віці?
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю із завершенням!❤️
Анна Лір, Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати