Тіло спало, а він мислив дуже ясно.

Батьки зникли безвісти, сестра загинула... Здавалося б, гірше вже нікуди. Але доля вирішила зіграти з ним у ще одну гру. Коли Оскар тонув у крижаній воді, він думав, що це кінець. Темрява, холод, смерть. Але замість того, щоб піти у засвіти, він... вийшов. Вийшов зі власного тіла.

 «Якийсь новий стан: тіло спало, а він мислив дуже ясно. Для нього наставав новий етап».

Чи це дар, чи прокляття, яке передалося йому від сестри? І що робити, коли ти можеш проходити крізь стіни і бачити те, що приховано від інших?

Запрошую вас поринути у світ таємниць, де межа між життям і смертю зовсім не така, як ми звикли думати.

Другу частину можно читати незалежно від першої

Читати книгу тут: