ЧАСТИНА V. АДАПТАЦІЯ
Світ вистояв.
Але чи готовий він прийняти того, хто прокинувся через п’ятдесят років?
У цій частині роману Святослав робить перші кроки в Україні 2076 року — державі, що пережила війну, холод і втрати, та навчилася будувати майбутнє не зі страху, а з відповідальності. Місто без знайомих вулиць, технології, що здаються магією, люди нового часу — все це стає для нього випробуванням не меншим, ніж крижаний січень 2026-го.
Поруч — Марина, жива пам’ять про вибір, зроблений у підвалі, і місток між двома епохами. Через зустрічі, розмови й мовчання Святослав поступово розуміє: адаптація — це не повернення до життя, а навчання жити заново.
Це частина про діалог із майбутнім.
Про пам’ять, яка не паралізує, а підтримує.
І про людину, якій доводиться знайти своє місце у світі, що вижив — і змінився назавжди.