На ранок я прокинулась набагато раніше Баєр. Прокинутись до кінця вийшло не відразу. Але умивання трохи допомогло. З проясненою свідомістю знайшла свою форму. Мені завжди імпонували синій та чорний кольори у ній. Для мене вони асоціювались із свободою, такою далекою та ненадійно. З першої спроби завʼязала низький хвіст. Я трохи вагалась чи варто фарбуватись чи ні. Кетрін подарувала мінімальний набір. З косметички дістала туш, підводку, гель для брів, хайлайтер, румʼяна та маленьку палетку тіней (з червоними та бежевими кольорами). Все таки треба фарбуватись. На моменті підкручування вій за допомогою аплікатора туші, я попала собі в око. Просьозившись, я перейшла до стрілок. Найстрашний етап. Коли нарешті вийшли дві однакові лінії (зі спроби так 20-тої), залишилось найлегше, трохи придати обличчю румʼянець та трохи блиску. Я вела тиху війну з палеткою тіней, яку програла. На думку не спало нічого кращого, ніж нафарбувати нижню повіку. Трохи покорпавшись я знайшла його. Я щиро вдячна Ліані за такий подарунок.

З Сонею, після її пробудження перекинулись стандартними фразами. Я не налаштована на щось більше.

Знаєте збори перед важливим днес, від якого багато що значить, іноді видається найбільш емоційним.

І ось, за два розділи фінал цієї історії. Мені важко це писати, але як є.

Ваша Місс Астер ❤️