ЧАСТИНА IV. ПРОБУДЖЕННЯ (2076)
Через п’ятдесят років після крижаного січня
Святослав прокидається.
Таймер замовкає. Камера відкривається.
А світ, який він залишив, більше не існує.
У цій частині роману пробудження — це не тріумф і не диво. Це повільне, болісне повернення тіла, пам’яті й довіри. Святослав учиться дихати в місті, яке вижило без нього, рухатися в просторі, де холод більше не вирок, і жити в часі, що не чекав.
Поруч — Марина. Людина, яка пам’ятає не лише зиму 2026 року, а й його самого. Вона стає єдиним містком між тілесною пам’яттю і новою реальністю.
Це частина про адаптацію, тишу і перші кроки.
Про світ, який навчився жити.
І про людину, яка вчиться жити знову —
не наздоганяючи минуле,
а обережно входячи в теперішнє.