Вітаю, любі друзі.

Якийсь час тому мене "вчепилась" історія і вимагає бути розказаною))). Невеличка сцена на цвинтарі, одне питання і навколо цього розрослись події.

Отож, невеличке промо героїв.

 

Олеся росла у сім'ї, де любов була рідкістю, а виживання — нормою. Вона рано навчилася бути тихою і зручною. Не просити. Не вимагати. Бути вдячною навіть за крихту уваги. І ще більше вдячною, коли цієї уваги не було.

Сергій був старший, сильний, впевнений. Він захищав її, коли інші зневажали і насміхалися через зайву вагу і батька-алкоголіка. Говорив, що вона особлива. Що вона — для нього. І Олеся вірила. Беззастережно.

Він пообіцяв - якщо вона збереже цноту до вісімнадцяти, він одружиться з нею. Вона трималася за цю обіцянку, як за єдиний шанс вирватися із свого пекла.

Вона не помічала, як любов перетворюється на залежність, а віра стає фанатизмом. Він став для неї всім.

У день, коли їй виповнилося вісімнадцять, Сергій запросив її на особливу прогулянку.
І саме з цього вечора починається історія, яку вона запам'ятає назавжди.

Сергій завжди знав, що заслуговує на більше. На інше життя. На вершину, де не питають, ким ти був раніше. Проблема була лише в одному — у нього не було нічого.

Сергій злився. На всіх. І найбільше — на світ, який закрив перед ним всі можливості.

Олеся стала зручною. Тихою. Вдячною. Вона дивилася на нього так, ніби він уже кимось був. Її віра гріла самолюбство і давала відчуття контролю. Він знав, що робить. І не бачив у цьому проблеми.

Він не вважав себе поганим. Просто — практичним. Якщо світ не дає шансів, їх беруть. Якщо для цього потрібні слова, обіцянки або чужа віра — він все використає, бо так і працює доросле життя.

У день, коли Олесі виповнилося вісімнадцять, Сергій вирішив, що більше чекати не можна.
І зробив вибір, який, на його думку, мав нарешті все змінити.

Як гадаєте, хто з них укладе угоду із демоном?

P.S. Відповідь буде завтра о 20:00.

Щиро запрошую.

З любов'ю, Христя.