Попелюшка з Парк-авеню




 

НАПАРНИЦЯ

— У тебе нова напарниця? — Джек Сандерс реготав, нахабно розсівшись на столі Стівена Арчера, прим'явши своїм великим товстим задом документи у справі Малюка Стоуна. Той був для Стіва безперервним головним болем ось уже третій рік. Адвокати Малюка знали свою справу, і вхопити його ніяк не вдавалося. Але недавно з'явилася зачіпка — один з його друзів погодився дати свідчення — це був шанс. І не можна було його упустити.

Тому зміна напарника була безглуздою ідеєю, про що Арчер і повідомив вчора шефу — але той не бажав нічого слухати. Злість кипіла в детективі, не знаходила виходу, і нахабний Сандерс, який опустив свою дупу на його папери, здався гідною мішенню.

— Іди до біса з мого кабінету! — гаркнув Арчер.

— Даремно ти так... Я знаю цю малу з коледжу, ми росли в одному містечку. Повір, якщо ти не будеш готовий...

— Якщо ти зараз же не заберешся звідси, я викину тебе, і тоді ти не дорахуєшся своїх гнилих зубів. Ти до цього готовий?

Тон Арчера став холодним, але Джек зрозумів — це навіть гірше за крики. Коли Стів стає кам'яною брилою, не варто стояти на її шляху — розчавить.

— Твоя справа, — знизав плечима Джек і, насвистуючи якусь пісеньку, вийшов.

Тут же на порозі з'явилася дівчина в костюмі чоловічого крою. Плащ її був розстебнутий, а на грудях червоніла краплею крові рубінова брошка — єдина її прикраса. Білявка з гладко зачесаним волоссям і карими очима. Красива, фатальна. Таких Стів ніколи не любив – ці дамочки вважають, що світ лежить біля їхніх ніг, і примудряються робити цей світ тільки гіршим. Сучки, готові лягти під того, хто більше заплатить. Або у кого тачка краща. Стів закохувався у своєму житті всього двічі – і обидва рази невдало. Перша дівчина – Лізі Джеймс – відразу після закінчення школи кинула його заради золотого хлопчика з Маямі, друга – Джессіка Ллойд – вирушила підкорювати Голлівуд, але її кар'єра обмежилася порнофільмами.

Огидно все це. Тому Стів не хотів більше мати справ з фатальними красунями з променистими очима і довгими ногами.

А зараз йому нав'язують таку леді. І він не може послати її до біса.

Прекрасно. Просто чудово.

Тоді він зробить так, щоб вона сама це зробила. Забралась до чорта.

— Алекс Романовських, — сказала вона, простягаючи руку.

Стів проігнорував її жест, втупившись у звіт. Вона лише єхидно посміхнулася, склавши руки на грудях.

Наступні дні показали, що леді вперта. Вона сунула свого носа в усі документи, вона розпитувала, вона виїжджала з патрульними, і, врешті-решт, вона захотіла побачити того, хто здав Малюка.

— До суду його місцеперебування не повинно бути нікому відомо, — відповів Стів — можливо, занадто різко. Але його дратувало те, що Алекс лізе до цього свідка. Крім справи Малюка повно інших — ось нехай би ними й займалася.

Але ця жінка вміла вмовляти. І шеф явно був їй чимось зобов'язаний — тому що він наказав допустити Алекс до справи Малюка.

...Наступного дня після поїздки Стіва і його напарниці до озера, де в затишному укріпленому будиночку охороняли важливого свідка, перші шпальти газет вибухнули заголовками про вбивство цього самого свідка і важке поранення детектива Арчера.

Він відмовився давати будь-які коментарі журналістам, але поклявся собі, що знайде Алекс Романовських, яка втекла одразу після подій на озері, ледь не відправивши «напарника» на той світ.

Він знайде цю бісову жінку. І тоді це стерво відповість за все.