Друзі, я сьогодні з таким теплом у серці, що навіть пальці тремтять, поки друкую.

Нас уже 500. П’ЯТЬСОТ читачів.
Я не знаю, як правильно «треба» реагувати на такі цифри, але знаю, як реагую я: мені хочеться обійняти кожного, хто натиснув «підписатися», хто відкривав мої історії хоча б на декілька сторіночок,, хто лишив реакцію, коментар, або просто тихенько читав.

Чесно: інколи я пишу і думаю, що розмовляю з порожнечею. А потім бачу, що ви тут. Ви читаєте, ставите сердечка і головне - разом зі мною відчуваєте ті сцени, через які я плакала, сміялася, а деякі навіть боялася публікувати. 

Це велика підтримка. Ви не просто для мене “читатачі”, ви ті, хто дає мені сенс. 

Тому дякую вам.

І маленьке прохання:  якщо ви давно не заглядали — повертайтеся до моєї книги “Не для тебе”. Вона зараз для мене особлива. Там саме той період, коли в головної героїні все вирішується. Все залежить від неї, але що вона обере?

Анотація
Марина — тиха викладачка англійської у приватній школі. Вдома — пекло: її чоловік Влад — ревнивий, агресивний, обмежує її у всьому.

Одного разу школа укладає партнерство з IT-компанією для створення нової освітньої платформи, і керівник тієї компанії — Єгор Воронов, жорсткий, багатий, на тринадцять років старший. Він одразу бачить у Марині слабкість, якою теж хоче скористатись.



А якщо любите завершені книги, то пропоную теж дуже цікаву історію “Ти моя гра”.

Анотація
Колись я зламала його. Тепер він повернувся, щоб зламати мене.тЯ стою перед дверима, за якими чекає минуле. Воно пахне кавою, дорогим парфумом і... помстою?
Десять років тому я сміялася, коли бачила, як він опускає очі.
Тепер його очі — холодні, жорстокі — дивляться прямо в мою душу.
Я прийшла сюди, щоб отримати роботу. Але замість роботи він пропонує мені гру.

Його правила.

Його поле.

Його влада.

Якщо читаєте — напишіть мені пару слів у коментарях. Будь що. Я просто шаленію від фідбеку:) 

Дякую, що ви зі мною ❤️