Можете мене вітати!

Я це зробила.
Я нарешті закінчила свою першу книгу на Букнеті — "Після тиші".

Це був довгий і непростий шлях. З великими паузами, сумнівами, емоційними гойдалками й навіть блокуванням книги. Були моменти, коли писати було важко не технічно, а внутрішньо — бо я проживаю всі історії через себе, і деякі сцени давалися з болем і сльозами.

Останні розділи стали окремим випробуванням. Я дуже довго не знала, якими словами завершити цю історію. Хотілося поставити крапку красиво, тихо і правильно — так, щоб вона не зрадила героїв і не зламала все, що було до цього.

Але сьогодні ця історія офіційно завершена.
І це відчуття — дивне, тепле і трохи сумне водночас.

Я дуже хочу рухатися далі й викладати наступну книгу. Більша її частина вже дуже давно живе на сторінках, але поки що я застрягла на… обкладинці  Виявилось, придумати її — окремий квест, який забирає більше нервів, ніж написання самої книги.

Дякую всім, хто був поруч із цією історією. Хто читав, чекав, підтримував і писав теплі слова — ви навіть не уявляєте, наскільки це важливо для мене.

А як ви закінчуєте свої історії?
Легко відпускаєте героїв чи теж довго шукаєте ті самі слова для фіналу?

Зустрінемось у світі, де любов сильніша за таємниці!