Дещо про ☽ сьому арку ☾ ‼️нещадні спойлери‼️

Вона дуже довга, тому дещо вам відкрию...

— Тобі теж не спиться? — поцікавився хтось за моєю спиною, коли я власне насолоджувався побаченим.

Я озирнувся й побачив Меріхе. Цього разу на ній була якась безформна туніка з тонкої тканини, що обривалася косою смугою трохи вище колін. У цієї дівчини просто талант одягатися так, ніби на ній немає нічого. Тонка й трохи сонна, вона притулилася до дверної рами, через що її неслухняні локони збилися й приховали від мене частину обличчя, від чого вона виглядала такою домашньою.

Мені хотілось говорити із нею. Я не знав, про що, але це не мало значення.

— Тебе сьогодні кілька разів назвали юним обдаруванням. Схоже, ти тут наймолодший співробітник.

— Так і є, — посміхнулась вона, дивлячись на мене з-під гривки. — Я потрапила в Ціон відразу після закінчення навчання. Мене нагородили за старанність і успіхи. Та, можливо, дещицю таланту, яку мені вдалося розвинути.

Я тільки тепер помітив, що вона трохи курноса, але це лише додавало юній чарівниці шарму.

— Ти любиш свою роботу, це кидається в очі, — протягом розмови я зробив пару неспішних кроків, намагаючись зловити її силует з усіх доступних ракурсів. — Я тебе певною мірою розумію. Мені здається, колись, дуже давно, я теж займався чимось так само захоплено, осягаючи нові й нові грані там, де оточуючі бачили лише вершину айсберга.

Сказавши це, я відразу впіймав на собі погляд зелених очей. У них була безодня співчуття.

— Ти втратив цю пристрасть?

— На жаль.

Безшумно відокремившись від стіни, вона увійшла до зали.

— Це жахливо. Мені здається, це все одно, що втратити себе.

— У моєму випадку це йшло в комплекті.

— Мені так шкода…

Відстань між нами непомітно скорочувалася, начебто так і треба. Я хотів ще щось сказати, але вся моя увага виявилася прикута до тонкої ключиці, ненароком оголеної тунікою, що впала з одного плеча.

— Як би я хотіла допомогти, — продовжила дівчина.

— Меріхе, — ім'я, легке, як пір'їнка, що складалося з двох коротких видихів, готове було зірватися з моїх губ, але пролунало зовсім з іншого боку.

Хоч і моїм голосом.

Його голосом, бо це повернувся його клон, в якого Меріхе закохана...

Отаке ми в цій арці розгрібаємо.

Що тут відбувається, можна дізнатись ТУТ.

Твір бере участь у конкурсі Код Всесвіту.

Долучайтесь до цього світу, йому є чим вас здивувати ;-)

Твір в процесі, але можна читати по арках.