Якщо перетримати молоко, воно скисне. Так і з книгами: якщо довго писати про одне й те саме, читач утратить інтерес до книги або ж сам автор утратить до неї інтерес. Тоді втрачається художній тон і знову читач утрачає свій інтерес. Саме тому я поставила крапку у «Таїнстві батьківської любові: Коли батьки поруч».

(Натисніть на зображення, щоб переглянути анімацію.)

Ключові елементи цієї книги — подолання звички кусати пальці, дружба, самотність, брак батьківської уваги, почуття провини, дитяча брехня як спроба бути почутою, дитяча агресія та інші не менш важливі теми.

Можливо, з часом я повернуся до цього циклу і напишу продовження, а можливо, це буде зовсім нова книга в іншому форматі, але все ж на ту саму важливу тему. Бо що може бути важливішим за дитячу усмішку? Часто чую, як говорять: «Якщо жінка щаслива, щаслива й сім’я». Якщо зазирнути глибше, приходить розуміння, що щастя жінки залежить від багатьох факторів, але найголовніші з них — щасливий чоловік і щасливі діти.

Ситуації в житті бувають різними, але все ж хочеться, щоб у сім’ї панувала гармонія і щоб у дітей було щасливе дитинство. Бо минає час, діти стають дорослими і настає мить, коли вже вони скажуть: «Ми хочемо сім’ю». І немає ситуації гіршої за ту, коли сім’ю створює людина з травмованим серцем і травмованою душею, і нікому її зцілити.

Думаючи про цю проблему, я написала «Таїнство батьківської любові». Хочеться вірити, що книга знайде свого читача не для того, щоб отримати коментар чи черговий перегляд, а для того, щоб у цьому світі усміхнулася ще одна дитина. Сподіваюся, мені вдалося написати саме те, що я хотіла передати, і моя мета буде досягнута.

Мої вітання і гарного всім дня!

Нехай казка живе у серцях кожного з нас.