Вогні космічних кораблів у атмосфері заворожували. Уламки безперервно проникали у верхній шар, просочувалися крізь біль та крики, плавно наближалися до каменистої поверхні, вдиралися у неї та розривалися, ударною хвилею стираючи все живе та нещасне. Це не сцена з постановчої вистави, це безпрецедентний напад Міленіуму колоній на гавань торговельну Квантової Коаліції. І ні, палають не бойові кораблі, котрі стояли на сторожі, обороняючи сон колоністів. Ні. То були нещасні торговельні крейсери, фрегати та каравели, котрі стоянку собі для перерви знайшли у тихих та спокійних просторах космічних Квантуму. Їх руйнували та нищили фрегати-рейдери з 257-го ударного флоту Легіону пустоти.

А в цей час на наземні збагачувальні та торговельні пости вторгалися десантні капсули з легіонами у криваво-червоних обладунках. Безпощадні та безжальні воїни вбивали цивільних, але перед цим показово страчували планетарних захисників, котрі були застигнуті зненацька, адже основний флот Міленіуму знаходиться дуже далеко від цієї зоряної системи, і відповідні ступені готовності та безпеки не були приведені в дію. Розкладаючи людей дезінтеграторами, стираючи їх плазмометами, розрізаючи голограмними шаблями, плоть невинних та непідготовлених, не намагаються вкласти у цей рейд якийсь матеріальний сенс. Немає старань у Міленіуму отримати ресурси, техніку чи поповнитися рекрутами. Немає. Тактика терору та залякування панує у мотивації їхній. Тільки і саме така. Не потрібні Магнусу Неурону Мудрому, консулу Міленіуму колоній, атланту Обрію повсталі народи. Лише попіл та страждання.