Цікаве з книги

Я нахмурився, мені було не по собі. Але з іншої сторони, я відчував щось в мені на це відкликається. Спочатку я гадав. Це мені здається, але і, щось там в мені ворушися. Від цієї вібрації. А ось я побачив як пацюк пробіг собі діловито по підлозі і от там де темрява була найгустіша – він тільки стрибнув туди…а як його почало затягувати, наче нафта, воно було ще темніше, наче космічна темрява. Пацюк пищав активно, пручався як навіжений.

 А я на це дивлюся, зачаровано і не можу ворухнути ні єдиним м’язом, наче кожне волокно задеревеніло. А потім…потім…почалося те чого я не зміг збагнути. Пацюка почали вкривали темні волокна, поступово вони ставали срібними. Наче…наче металевими.

 Мене почало нудити, хоча в мене, як я вважав, міцний шлунок. Я не знаю скільки це тривало, бо час знов загустів, не спинився, а став наче матеріальний, я не знаю як це можливо, вимір викрився. І згодом пацюк…того став…металевим, його очі сяяли космічним синім вогнем. Але віяло від нього чимось...тим що не від нашого світу. Не зло…не демонічність, воно інше…і пацюк…з дивним звуком, який віддалено нагадував писк кинувся на мене. Тут вже в мене рухомість з’явилася і я як чкурнув геть! Але тот час в щось врізався.

– Ай! Бля…

– Дивись куди преш, притрушене! Чого носишся?! – гаркнули мені над вухом.

 Це Даріель, він мене вище на голову. Тож дивиться на мене зверху вниз, з таким виразом на гарненькому лиці, наче ледь не наступив на таргана.

– А ти…– хотів я бовкнули якісь гадоші, але замість того, злякано озирнувся, пацюка не було…темряви теж, тільки похмура кам’яна підлога, – Щоб мене…ні! Воно було…я не сходжу з розуму!

– Сумніваюсь! Сказав же нічого блукати будинком! Будинок старий, підлога крихка. Ще провалишся, шию звернеш, а Розі дуже засмутиться втраті улюбленця, – проговорив спокійно Даріель, з таким видом, наче дійсно йому під ноги кинувся кіт.

 Сам блондин тварин і тим паче котів не любить, але заради партнерки, яка їх обожнює терпить і навіть годен піклуватися.

 Ще Даріель так виразно подивився, що мені дійсно закортіло відростити котячі вуха та прижати до голови.

– О...як мило ти турбуєшся про мене…татко! – брякнув я, манірним тоном. Але самого ще колотить, після витівки цієї таємничої тіні.

 Я вже більш боюся це ніж блондина. Так цей вилупок мені кістки ламає, але хоча б я маю шанс їх загоїти, але якщо мене спробують перетворити на те чим став пацюк…тут виходу вже не буде. Тож з двох зол вибираю саме більш вивчене.

 Та і взагалі, з появою блондина наче це раніше темне приміщення стало світлішим. Він наче розганяв темряву.

 Даріель нахмурився і…взяв мене шкірки, та...гепнув об одвірок.

– Ой, вибач, я такий незграбний, обережно тут одвірок, пішли, дурне! – і мене потягнули за собою.

– Ай. Обмеженіше! Ти ж казав, що Розана розлютиться, якщо зі мною щось станеться!

– Нічого, завжди можна сказати, що котик втік, хе-хе, – бовкнув цей…цей…виродок. Але не засуджую, бо це гарне рішення, я сам так зробив б.

– Слухай, ти тут не помічав що пітьма…того жива…

 Даріель навіть спинився і перестав мене волокти, хвилину промовчав, не рухався, наче обмірковуючи що я зараз сказав.

– Ти...а...ясно сильно вдарився… так? – після паузи перепитав Даріель і...почав мені заглядати в очі, наче шукаючи в них божевілля, – Окрім галюцинацій ще які симптоми? Дурнота? Втрата свідомості є?

– Та від’є...гм...відчепись! – відсахнуся, я прибираю його мацальця від свого лиця.

 Це до речі, чи впевнене він торкається мене не з метою щось зламати, а якось обережно з якоюсь збоченою турботою. І чи мені здається, чи я побачив ледь помітний золотий спалах в його зазвичай сірих очах.

 Але Даріель вперто знов охопив моє лице, аж мої окуляри сповзли до кінчика носа і почав роздивляйсь щось. Наче дійсно міг побачити те, що діється в моїй черепній коробці.

 Це напрягло, особливо якась інтимна близькість, до того хто з легкістю зламає мені щось, а ще я помітив що шкіра його рук ніжна, як от пелюстки лотоса. І від них йде приємне тепло, аж розслабляє. Тепер зрозуміло чого Даріеля тримає біля себе відьма.

_______________________________________________

Поислання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512