Поки весь інтернет палає через «демонізацію» ШІ, а автори масово б’ють на сполох, що алгоритми відберуть у нас хліб, я дивлюся на це з іншого боку. Знаєте, всі так зациклилися на технологіях, що зовсім забули про те, чого насправді варто боятися.
ШІ не зможе вбити твою книгу, якщо в ній є душа. Але є дещо, що може знищити її за одну секунду.
Я хочу запитати у своїх колег по цеху: а ви не боїтеся втратити музу? Прокинутися в один прекрасний день і усвідомити, що ти порожній. Що твій талант, який ти сприймав як належне, просто випарувався.
Коли ти сідаєш за ноутбук, відкриваєш чернетку, а там… тиша. Герої, які ще вчора влаштовували пожежу в твоїй голові, стають чужими, пласкими манекенами. Текст не йде, іскра зникла, а всередині — абсолютний нуль. Нейромережа — це просто залізо, його можна вимкнути з розетки. А от як увімкнути назад власну душу, якщо вона вирішить піти у безстрокову відпустку?
Для мене справжній жах — це не конкуренція з алгоритмами. Це раптовий внутрішній глухий кут.
Письменники, діліться чесно: бував у вас такий страх? Чи прокидалися колись із відчуттям, що муза зібрала валізи й пішла, не залишивши записки? Як повертали її назад? Колеги, давайте поговоримо, бо мені здається, ми боїмося взагалі не тих речей.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯкщо використовувати ШІ, не як автора ваших історії, а як редактора чи ілюстратора, то думаю, таких проблем не має винекнути.
Якщо за допомогою нього ви не створюєте свої світи, то немає чого боятися, він не відбере у вас музу, натхнення... Натхнення залежить виключно від вас самих.
Аліна Чуйко (Hunter), у Стівена Кінга була чудова дружина.Після аварії вони разом обговорювали ідеї, згодом він присвятив їй фільм Мізері. Потім дружина Кінга написала кілька книг самостійно
Так, чудово розумію ці страхи щодо натхнення. В минулому році в мене таке було, що муза покинула і на доволі довгий термін. Спочатку я часто моніторила свій же аккаунт на букнеті (наче це щось змінить), а потім почала багато читати. І в моменті, одна книга просто наче повернула мене до життя і муза тут як тут))
Квін Тесс, Дякую за те, що поділилися власним досвідом. Надіюся комусь це в цей момент стане впригоді
Якшо муза пішла підтричорти, то радуйтесь!
Вообразьте собі ситуацію, коли муз багато, штук пять, і всі лізуть до вас одна поперед одної, кожна з чимсь своїм, розривая ваш остаток мозгу в тузікову грєлку. Не успіваєш їм подсрачніки давать і виставлять за двері, бо бачиш шо музи ті на всю голову копнуті, а вони всьоравно лізуть , як мухи на канфєти.
Отакого нада боятись.
І радуватись, коли муз нема, бо то є святий час на самопознаніє, медітацію і єднаніє з всєлєной.
Грудна Жаба, думаю там вже таракани в голові по ядрьонєй будуть тому і хуже виходить.)) Хоча як знати, якщо жанри трилер, детектив або жахи. То жінка після менопаузи навпаки переплюне інших. Звісно це моя така думка.
Ви праві, якщо ми вкладаємо душу і любов у те , що творимо, нам не варто боятись. Я ось, не контролюю коли приходить моя муза, вона така непостійна... але якщо приходить, то надулужує той час , коли її не було.
Юрчик Вікторія, В мене схоже, але саме із-за цього непостійності мені трохи страшно. Та думаю така от доля творчих людей. Спочатку віддатися тексту потім відчути задоволення від зробленої роботи. І потім час застою, тому бажаю, щоб у кожного автора такі от періоди не затягувалися на довго.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати