Останній розділ Сансетного серпа І частина мабуть, викликав у вас неоднозначні почуття. Луна змінилася не просто за два роки перебування в Лісабоні — вона стала зовсім іншою людиною.

Давайте трохи детальніше розповім, чим вона живе станом на зараз.

У Луни є книгарня. Але за цією тихою вивіскою ховається поштова точка, через яку перевозять контрабандні та незаконні речі. Вона тренується щодня в залі з Крісом та близнюками. Та справжню силу неможливо відчути, займаючись лише в безпечному просторі. Саме тому іноді, раз на кілька тижнів, вони разом ідуть у найтемніші нічні клуби, де майже кожен вечір закінчується бійкою.

Ця жінка керує не просто бізнесом. Вона — та, кого слухають троє відданих чоловіків, які пройшли вісім років війни. І тепер вони готові йти за нею в будь-який вир подій.

Та попри всі зміни, що загартували її характер, Луна лишається доброю, чуйною та щирою людиною. І, мабуть, саме це робить її по-справжньому небезпечною.

Ще два розділи від Кая, бонусний розділ від Кріса і ми повернемось до погляду Луни.

Пояс із ножем. Шкіряна куртка. Бронежилет. Кров. На дверях у спальню — мазок долоні, розтягнутий і кривавий.

— Я сказала, справлюсь сама. — Голос глухий, виснажений. — Я передзвоню.

Я зайшов у спальню й побачив її. Сиділа на краю ванни, тримаючи мене на прицілі. Пістолет із глушником був спрямований прямо в мої груди.

— Господи… Що трапилось? — Я підняв руки.

Мені не було страшно під зброї. Мені не відразу вдалось обробити зображення перед собою.

Вона намагалася тримати праву руку рівно, але лівий бік був залитий кров’ю. 

Погляд сам опустився — голка, нитка, зморшки болю на обличчі. Кров текла крізь пальці, стікаючи на кахель.

Ще більще цікавого в домашній атмосфері для своїх. ❤️❤️❤️

P. S. Якщо не вдається перейти, скопіюйте і вставте його в пошук вашого браузера.